Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/17767/17
провадження № 61-9100св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня
2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова О. Л., ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним.
Посилався на те, що після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне йому майно у вигляді квартири
та земельної ділянки в садівничому товаристві.
За життя ОСОБА_4 тричі складав заповіт.
11 березня 2000 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Кізім С. О., згідно з яким ОСОБА_4 заповідав йому земельну ділянку, розташовану
на території садівничого товариства "Троянда" (далі - СТ "Троянда")
у АДРЕСА_1 .
3 січня 2002 року було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори, відповідно до якого
ОСОБА_4 заповідав все своє майно дружині ОСОБА_2
6 червня 2013 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І., згідно з яким ОСОБА_4 заповідав належну на праві власності земельну ділянку, що знаходиться
на території СТ "Троянда" у сел. Глеваха Васильківського району Київської області, лінія 19, ділянка НОМЕР_1, яка має кадастровий номер: 3221455300:01:007:1673, та всі будівлі і споруди, розташовані на цій земельній ділянці, йому.
13 лютого 2017 року позивач подав приватному нотаріусу Зубковій О. Л. заяву про прийняття спадщини після смерті батька, при оформленні якої йому стало відомо, що 22 листопада 2013 року ОСОБА_4 подав заяву про скасування заповіту від 06 червня 2013 року, складеного на його користь.
Посилаючись на те, що заповіт ОСОБА_4, складений ним 03 січня 2002 року на користь ОСОБА_2, є недійсним, оскільки приблизно із середини
2001 року батько позивача почав хворіти і хоча й був дієздатним, однак у зв`язку з хворобою, а також спонуканнями відповідача до складення заповіту
на її користь, перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій
і керувати ними, ОСОБА_1 просив визнати заповіт, складений ОСОБА_4 03 січня 2002 року на користь ОСОБА_2, недійсним.
З тих же підстав, а також зазначаючи, що заява ОСОБА_4 про скасування заповітів від 11 березня 2000 року та від 22 листопада 2013 року була складена його батьком проти його волі, під фізичним чи психічним тиском з боку відповідача ОСОБА_2 та працівника управління соціального захисту населення, просив визнати недійсною заяву про скасування заповітів, складених на його користь.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами те, що його батько ОСОБА_4 на час посвідчення оспорюваного заповіту від 03 січня 2002 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня
2019 року у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18) та в ухвалі Верховного Суду України від 11 травня 1994 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення є законними
і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Зокрема зазначала, що підстави оскарження судових рішень, викладені
у касаційній скарзі, не відповідають підставам позову, позивач не навів доводів та не надав належних доказів на спростування висновків про те, що ОСОБА_4 під час складання оспорюваного заповіту не страждав на стійкі психічні розлади, розумів значення своїх дій та керував ними, що доведено висновком судово-психіатричної експертизи.
У відповіді на відзив, який надійшов до Верховного Суду у липні 2020 року, ОСОБА_6, посилаючись на те, що відзив не містить передбачених пунктом 3 частини другої статті 395 ЦПК України обґрунтувань заперечення щодо змісту
і вимог касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/17767/17, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Києва.
Цією ж ухвалою зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що ОСОБА_2 є дружиною спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - є його синами.
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_2, а також земельна ділянка площею 0,0776 га та розташований на ній садовим будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до заповіту, посвідченого 11 березня 2000 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Кізім С. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 820, ОСОБА_4 заповів належну йому на праві приватної власності земельну ділянку і розташований
на ній садовий будинокза адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1 .
Згідно із заповітом, посвідченим 03 січня 2002 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Громовою Л. В.
та зареєстрованим у реєстрі за № 9-9, ОСОБА_4 заповідав усе своє майно,
де б воно не було та з чого воно б не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, ОСОБА_2 .
Відповідно до заповіту, посвідченого 06 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., ОСОБА_4 заповідав позивачу ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку і розташований на ній садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
22 листопада 2013 року ОСОБА_4 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Зубковій О. Л. заяву, в якій просив скасувати заповіт, посвідчений 11 березня 2000 року, а також заповіт, посвідчений
06 червня 2013 року, складені ним на користь ОСОБА_1
11 січня 2017 року відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини.
13 лютого 2017 року із заявами про прийняття спадщини звернулись
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 04 березня
2019 року № 127, за наслідками проведеної посмертно на підставі наявних матеріалів справи та медичних документів, наданих у розпорядження експерта, ОСОБА_4 на 03 січня 2002 року та на 22 листопада 2013 року виявляв психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку судинно-дисметаболічного ґенезу з церебрастенічним синдромом (Б 06.8) і за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
Висновок, зокрема, містить посилання на те, що ОСОБА_4 виявляв прояви органічного ураження головного мозку судинно-дисметаболічного генезу
з психічними розладами церебраністичного характеру (підвищена втомлюваність, періодичний головний біль, запаморочення), проте ці прояви
за своїм характером та ступенем вираженості не позбавляли ОСОБА_4
як станом на 03 січня 2002 року, так і станом на 22 листопада 2013 року можливості усвідомлював значення своїх дій та керувати ними. Суттєвих психічних та поведінкових порушень він не виявляв.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.