ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 825/1722/16
адміністративне провадження № К/9901/32836/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 (суддя - Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (Козелецьке відділення) (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 47285-25.
На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на те, що безпосереднє встановлення місцевих податків, в тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. При цьому, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки. Таким чином, враховуючи, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, в зв`язку з чим вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим. Крім того, позивач зазначає, що він є сільськогосподарським товаровиробником, і відповідно споруди, власником яких він виступає, не є об`єктом оподаткування, оскільки призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивача.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 04.08.2016 №47285-25.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і офіційно не оприлюднювали до 15.07.2014 рішення про встановлення таких податків і зборів.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, на час визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є чинними норми Податкового кодексу щодо податку на нерухоме майно і рішення третьої сесії сьомого скликання Біликівської сільської ради від 08.02.2016 "Про встановлення та затвердження місцевих податків і зборів на території Біликівської сільської ради".
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.10.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 13.10.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно копії Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2016 №66698603 за позивачем зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 2234,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі вказаної інформації Козелецьким відділенням Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення рішення від 04.08.2016 №47285-25, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 27218,65 грн.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.