РІШЕННЯ
Іменем України
07 жовтня 2020 року
Київ
справа №800/23/17 (800/182/16)
адміністративне провадження №П/9901/94/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Шишова О. О., Яковенка М. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Носадчої О. Е.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача Гриньковського С. П.,
представника відповідача Нарольської Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
21.03.2016 ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Вищої ради юстиції (далі - відповідач, ВРЮ, правонаступник Вища рада правосуддя) про визнання незаконним та скасування рішення.
На обґрунтування позовних вимог зазначає про невідповідність дійсним обставинам покладеного відповідачем на обґрунтування оскаржуваного рішення висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) щодо неповного і необ`єктивного розгляду нею клопотання органу досудового розслідування про обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення стосовно учасників масових акцій протесту за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), який не містить передбачених частиною другою статті 97 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підстав для внесення подання про звільнення судді з посади у зв`язку з порушенням присяги. Вказала на те, що у ТСК не було підстав для розгляду заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна О. В. та прийняття рішення у порядку, передбаченому Законом України від 08.04.2014 № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Зазначила про неврахування ВРЮ важливих для прийняття рішення у дисциплінарній справі обставин. При цьому указала, що ВРЮ не наділена повноваженнями з перевірки правильності оцінки судом доказів у справі, законності та обґрунтованості судового рішення, що є предметом перегляду лише в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції. Позивач також зазначає про сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та неналежне її повідомлення про розгляд дисциплінарної справи. Вважає спірне рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Позивач у додаткових поясненнях до позову від 20.05.2016 також зазначає про невідповідність фактичним обставинам висновків відповідача про порушення позивачем присяги судді. Вказує, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано які саме дії судді вчиненні з порушенням присяги і яка конкретно норма закону застосована при притягненні до відповідальності, відсутнє викладення заперечень та їх обґрунтування представника щодо висновку ТСК. Зазначає, що висновки ТСК і відповідача ґрунтуються виключно на порушенні норм процесуального права, які на їх думку були допущені при здійсненні правосуддя, інших фактів, які б свідчили про порушення позивачем присяги судді, встановлено не було, тому передбачені законом підстави для внесення подання про звільнення за порушення присяги відсутні. Фактів умисного порушення позивачем норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків не встановлено. Наголошує, що перевірка проведена за зверненням осіб, які участі в розгляді клопотань про обрання міри запобіжного заходу та матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності не брали, а самими підозрюваними та іншими особами, прав, свобод та законних інтересів яких стосувались прийняті позивачем судові рішення, заяви про проведення перевірки не подавались. Крім того, вважає, що заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 не мав права на таке звернення. Вказує також про сплив строку притягнення дисциплінарної відповідальності та неналежне її повідомлення про розгляд дисциплінарної справи.
У додаткових поясненнях від 22.06.2017 позивач, серед іншого, зазначає, що немає підстав вважати всіх перелічених у висновку ТСК та спірному рішенні ВРЮ осіб, відносно яких суддею ОСОБА_1. були прийняті відповідні процесуальні рішення, за які суддю притягнуто до відповідальності, учасниками масових акцій протесту, тому, на думку позивача, у ТСК були відсутні підстави для розгляду заяв заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 і прийняття рішення у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні". Також вважає, що таких підстав не було і у ВРЮ при ухваленні спірного рішення. Вважає, що визначальним у незалежності судді під час здійснення правосуддя є принцип, за яким суддя не може нести відповідальність за ухвалене ним судове рішення, будь-яких інших дій судді, які можуть свідчити про порушення присяги судді, відповідачем не встановлено. Крім того, зазначає, що спірне рішення ВРЮ ухвалене на підставі неповно проведеної перевірки, без урахування витребуваних даних. Наголошує, що ВРЮ не враховано повторне притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у зв`язку з прийняттям рішення від 03.12.2013 по кримінальному провадженню № 12013110000001244 щодо обрання запобіжного заходу в той час, коли інший орган суддівського контролю, також наділений повноваженнями на розгляд дисциплінарних справ щодо суддів - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС України), вже прийняв рішення від 16.01.2014 № 142/ДП-14 про відсутність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за рішення від 03.12.2013 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 в межах кримінального провадження № 12013110000001244 від 01.12.2013.
У додаткових поясненнях від 13.07.2020 позивач, серед іншого, зазначає про неналежне її повідомлення про розгляд дисциплінарної справи Вищою радою юстиції. Посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 800/623/16 (800/98/16), Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 800/422/16.
У письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях відповідач просить відмовити в його задоволенні. Вважає, що Вища рада юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає про належне повідомлення позивача про розгляд дисциплінарної справи та обґрунтованість прийнятого рішення, у якому викладені обставин, що стали підставою для проведення перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності. З посиланням на положення статті 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" зазначає, що ТСК не допущено порушень порядку проведення спеціальної перевірки на підставі заяви заступника Генерального прокурора ОСОБА_3 .. Щодо строків притягнення до відповідальності зазначив, що застосуванню підлягає частина четверта статті 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", відповідно до якої строк застосування дисциплінарного стягнення до судді ОСОБА_1 у вигляді звільнення за порушення присяги не закінчився. Вказує, що ВРЮ не здійснювався перегляд судових рішень та їх оцінка на предмет правомірності, а надана оцінка діям судді при розгляді справи щодо дотримання присяги, зокрема, вимог щодо своєчасного, справедливого та безстороннього, неупередженого, незалежного розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Крім цього, Вища рада юстиції дійшла висновку, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є учасниками масових акцій протесту, які мали місце в Україні 2013-2014 роках, оскільки за клопотанням прокурора Шевченківського району міста Києва зазначені особи були звільнені від адміністративної відповідальності як учасники масових акцій протесту на підставі статті 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України". Вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим і підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.
Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
Вищий адміністративний суд України постановою від 20.05.2016 адміністративний позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 17.03.2016 № 581/0/15-16 "Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади у зв`язку з порушенням присяги судді".
Верховний Суд України постановою від 20.12.2016 постанову Вищого адміністративного суду України від 20.05.2016 скасував, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.01.2017 прийнято до провадження позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017 зупинено провадження у справі № 800/23/17 (800/182/16) до отримання Вищим адміністративним судом України документів, витребуваних з Шевченківського районного суду м. Києва та прокуратури м. Києва.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Відповідно до пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного Закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у підпункті 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу № 800/23/17 (800/182/17) з Вищого адміністративного суду України передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2018 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Бучик А. Ю., суддів Берназюка Я. О., Гімона М. М., Гриціва М. І., Мороз Л. Л.
Ухвалою судді Верховного Суду Бучик А. Ю. від 10.01.2018 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 800/23/17 (800/182/17).
07.02.2020 суддями Бучик А. Ю. та Мороз Л. Л. заявлено про самовідвід від розгляду зазначеної справа, з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010.
Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2020 питання про поновлення провадження у справі № 800/23/17 (800/182/16) та вирішення питання про самовідвід суддів Бучик А. Ю. та Мороз Л.Л. призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 10.02.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.02.2020 № 232/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 800/23/17 (800/182/16) у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 13), який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Бучик А. Ю., суддів Берназюка Я. О., Гімона М. М., Мороз Л. Л., Желєзного І. В.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 № 287/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 800/23/17 (800/182/16) у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Желєзного І. В., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Бучик А. Ю., суддів Берназюка Я. О., Гімона М. М., Мороз Л. Л., Рибачука А. І.
20.02.2020 суддею Рибачуком А. І. заявлено про самовідвід від розгляду зазначеної справи, з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 поновлено провадження у адміністративній справі № 800/23/17 (800/182/16). Розгляд заяв суддів Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Рибачука А. І. про самовідвід від розгляду справи № 800/23/17 (800/182/16) призначений в порядку письмового провадження з 24.02.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2020 задоволено заяви суддів Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Рибачука А. І. про самовідвід. Відведено суддів Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Рибачука А. І. від участі у розгляді справи № 800/23/17 (800/182/16). Передано матеріали справи до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 № 351/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 800/23/17 (800/182/16) у зв`язку з постановленням Верховним Судом 25.02.2020 ухвали № П/9901/94/18 про відведення судді-доповідача Бучик А. Ю. та суддів Мороз Л. Л., Рибачука А. І. від розгляду матеріалів позовної зави ОСОБА_1 у справі № 800/23/17 (800/182/16).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Шишова О. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Шишова О. О. від 04.03.2020 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правосуддя) про визнання незаконним та скасування рішення. Вирішено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2020.
15.04.2020 судове засідання по справі відкладено на 09 год 30 хв 06.05.2020 у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Шишова О. О. від 30.04.2020, зокрема, вирішено судове засідання у справі № 800/23/17 (800/182/16) (провадження № П/9901/94/18), призначене на 06.05.2020, провести в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв?язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05.05.2020 № 737/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 800/23/17 (800/182/16) у зв`язку з відпусткою судді Єресько Л. О., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Мартинюк Н. М., Шишова О. О., Яковенка М. М. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2020 здійснено заміну відповідача у справі № 800/23/17 (800/182/16) з Вищої ради юстиції на її правонаступника - Вищу раду правосуддя. Судове засідання по справі відкладено на 09 год 30 хв 17.06.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Мартинюк Н. М., Шишова О. О., Яковенка М. М. від 15.06.2020, зокрема, вирішено судове засідання у справі № 800/23/17 (800/182/16) (провадження № П/9901/94/18), призначене на 17.06.2020, провести в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв?язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.
17.06.2020 по справі оголошено перерву до 09 год 30 хв 15.07.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Мельник-Томенко Ж. М., суддів Дашутіна І. В., Мартинюк Н. М., Шишова О. О., Яковенка М. М. від 13.07.2020, зокрема, вирішено судове засідання у справі № 800/23/17 (800/182/16) (провадження № П/9901/94/18), призначене на 15.07.2020, провести в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв?язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.
15.07.2020 по справі оголошено перерву до 09 год 30 хв 07.10.2020.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача повністю заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Судом встановлено такі обставини.
Указом Президента України від 16.04.2010 № 544/2010 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду.
Указом Президента України від 23.05.2013 № 301/2013 переведена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку.
03.12.2013 автоматизованою системою документообігу суду ОСОБА_1., як слідчому судді, передано справу № 761/32356/13-к за клопотанням старшого слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Козлова Р. О., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Поповим А. О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 в межах кримінального провадження від 01.12.2013 № 12013110000001244.
04.12.2013 слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Козлова Р. О., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Поповим А. О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 12013110000001244, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.12.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та застосувала до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 30.01.2014 включно.
23.01.2014 на розгляд судді ОСОБА_1 передано справи про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП: провадження № 3/761/818/2014 відносно ОСОБА_5 (справа № 761/2412/14-п); № 3/761/822/2014 відносно ОСОБА_6 (справа № 761/2417/14-п), № 3/761/825/2014 відносно ОСОБА_7 (справа № 761/2420/14-п); № 3/761/831/2014 відносно ОСОБА_8 (справа № 761/2426/14-п,); № 3/761/823/2014 відносно ОСОБА_9 (справа № 761/2418/14-п); № 3/761/829/2014 відносно ОСОБА_10 (справа № 761/2424/14-п).
Підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно зазначених осіб були рапорти працівників ДАІ про те, що вищевказані особи 29.12.2013, рухаючись за кермом власних автомобілів по вул. Богатирській, 3 у м. Києві, всупереч вимогам пункту 9.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) подавали звукові сигнали і в порушення вимог пункту 2.4 ПДР не виконали вимоги працівника міліції про зупинку, завчасно подану за допомогою свистка та жезла.
Постановами судді Шевченківського районного суду місті Києва ОСОБА_1 від 04, 05, 06 лютого 2014 року ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (кожний окремо) визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та позбавлені права керування всіма транспортними засобами строком на 4 місяці.
08.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
Для реалізації цього Закону було утворено ТСК.
Відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" до ТСК надійшла заява заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки суддів Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .. Заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 у своїй заяві зазначив про порушення суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 норм законодавства під час прийняття рішень про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП ОСОБА_5 (справа № 761/2412/14-п), ОСОБА_6 (справа № 761/2417/14-п), ОСОБА_7 (справа № 761/2420/14-п), ОСОБА_8 (справа № 761/2426/14-п), ОСОБА_9 (справа № 761/2418/14-п), ОСОБА_10 (справа № 761/2424/14-п). Необхідність проведення перевірки заявник обґрунтував тим, що всупереч вимогам КУпАП зазначена суддя не вжила заходів для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин кожної справи, що призвело до винесення незаконних рішень.
Також 15.12.2014 до ТСК надійшла заява ОСОБА_11 від 09.12.2014 стосовно порушення суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України - організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях (справа № 761/32356/13-к). У заяві зазначено, що слідчим суддею не було враховано обставини, які закон зобов`язує врахувати при обранні запобіжних заходів. Зокрема, заявник вважає, що слідчий суддя ОСОБА_1 при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотрималася вимог статті 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
10.06.2015 ТСК, за результатами перевірки викладених у заявах обставин, ухвалила висновок про наявність у діях судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийняття постанов про притягнення до адміністративної відповідальності порушення присяги та на підставі статті 7 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" направила його разом з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Членом Вищої ради юстиції ОСОБА_12 складено висновок щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за висновком ТСК від 10.06.2015 № 55/02-15.
Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції 23.09.2015 дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Вища рада юстиції ухвалою від 24.09.2015 № 693/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції надала висновок від 10.11.2015, яким рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Президента України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва.
17.03.2016 Вища рада юстиції за результатами розгляду дисциплінарної справи прийняла рішення № 581/0/15-16 "Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади у зв`язку з порушенням присяги судді".
Підставою для прийняття такого рішення слугував висновок Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновку ТСК від 10.06.2015 № 55/02-15. Вища рада юстиції встановила, що суддя ОСОБА_1 не дотрималася присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Зокрема, Вища рада юстиції встановила, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 04.12.2013 задовольнила клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Козлова Р. О., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Поповим А. О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 тривалістю 60 днів з дня затримання. Строк дії ухвали про тримання підозрюваного слідчий суддя визначила до 30.01.2014 включно. Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку. 13.12.2013 апеляційний суд міста Києва апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Мірошника О. М. задовольнив, застосувавши щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. В ухвалі апеляційного суду зазначено, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, правильно встановив існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України. Крім того, колегія суддів апеляційного суду вказала, що слідчий суддя на момент розгляду клопотання дійшов правильного висновку про наявність ризиків з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість, урахував конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що підозрюваний чинив опір працівникам міліції, які намагалися припинити протиправні дії, шляхом застосування зброї та інших предметів, виготовлених і використовуваних як зброя. А також обґрунтовано вказав, що більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам. Разом з тим на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді виникли підстави, які свідчать про зменшення вказаних ризиків.
Вищою радою юстиції встановлено, що слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не було вжито передбачених законом засобів реагування на такі обставини: допит підозрюваного був проведений у нічний час (з 04 год 36 хв до 04 год 46 хв), що суперечить вимогам частини четвертої статті 223 КПК України; у протоколі затримання підозрюваного не зафіксовано фактичний час його затримання, як того вимагають приписи частини п`ятої статті 208 КПК України.
Також, встановлено, що слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не дотримано вимог законодавства України та практики Європейського суду з прав людини під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даній справі, не перевірено відповідність змісту клопотання вимогам статті 184 КПК України, не наведено доказів, які обґрунтовують висновки слідчого судді про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушено вимоги пункту 4 частини першої статті 196 КПК України, визначено строк тримання під вартою на один день більше, ніж передбачений законом максимальний строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою. Отже, Вища рада юстиції дійшла висновку, що обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суперечить нормам Конституції України, КПК України, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практиці Європейського суду з прав людини.
У поясненнях, наданих до Вищої ради юстиції, суддя ОСОБА_1 зазначила, що не погоджується з висновком ТСК від 10.06.2015 № 55/02-15 стосовно неї та вважає, що в її діях під час розгляду вищевказаної справи немає ознак порушення присяги з огляду на таке. Так, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 294 КК України, є тяжким злочином. Підозрюваний під час скоєння правопорушень, у яких він підозрюється, діяв дуже агресивно. Перебуваючи в складі великої кількості людей, він завдав працівникам правоохоронних органів та військовослужбовцям тілесних ушкоджень. У всьому світі така поведінка відносно правоохоронців уважається вкрай недопустимою і підлягає негайному припиненню із застосуванням максимально жорстких заходів. Не всі учасники скоєння правопорушення станом на 03.12.2013 були встановлені і затримані, це слугувало підставою вважати, що ОСОБА_2 міг перешкодити здійсненню кримінального провадження, існували ризики продовження з боку підозрюваного вчинення інкримінованих йому дій, тому були всі передбачені законом фактичні та правові підстави для задоволення клопотання слідчого про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, суддя вказала, що на стадії застосування запобіжного заходу слідчий суддя не наділений правом надавати оцінку доказам, визнавати їх недопустимими; це прерогатива суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Суддя також зазначила, що захисник підозрюваного ОСОБА_2 - Мірошник О.М. під час судового засідання заявив про те, що під час затримання його підзахисний був побитий і заявив клопотання про долучення до матеріалів судового провадження листа прокуратури, з якого вбачається здійснення на той час цим правоохоронним органом досудового розслідування щодо факту перевищення працівниками міліції своїх службових повноважень 01.12.2013 біля Адміністрації Президента України. Суддя відхилила це клопотання, оскільки на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу прокуратура вже була повідомлена про протиправні, на думку захисту, дії відносно ОСОБА_2 при його затриманні, та внесла дані про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань, почала досудове розслідування з цих питань.
Однак, Вища рада юстиції встановила, що суддя ОСОБА_1, незважаючи на заяву адвоката ОСОБА_2, не забезпечила невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, не доручила органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві, та не вжила необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП ОСОБА_5 (справа № 761/2412/14-п), ОСОБА_6 (справа № 761/2417/14-п), ОСОБА_7 (справа № 761/2420/14-п), ОСОБА_8 (справа № 761/2426/14-п), ОСОБА_9 (справа № 761/2418/14-п), ОСОБА_10 (справа № 761/2424/14-п) Вища рада юстиції встановила, що підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно зазначених осіб були рапорти працівників ДАІ про те, що 29.12.2013, рухаючись за кермом власних автомобілів по вул. Богатирській, 3 у м. Києві, вони всупереч вимогам пункту 9.5 ПДР подавали звукові сигнали і в порушення вимог пункту 2.4 ПДР не виконали вимоги працівника міліції про зупинку, завчасно подану за допомогою свистка та жезла. При цьому відносно ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 такі рапорти були складені старшим інспектором ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_13 о 13 год 42 хв, о 13 год 47 хв та о 13 год 48 хв відповідно. Відносно ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 аналогічні рапорти були складені старшим інспектором ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві Пікожем Д. В., а часом вчинення адміністративного правопорушення було зазначено: 13 год 32 хв, 13 год 40 хв та 13 год 45 хв відповідно. Відносно всіх вищезазначених осіб протоколи про адміністративні правопорушення були складені за їх відсутності та із зазначенням у цих документах одних і тих самих свідків: ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які не буди очевидцями описаних у рапортах подій, а тільки засвідчили факт неявки осіб на виклик до органів ДАІ. З огляду на викладене, Вища рада юстиції дійшла висновку, що вказані протоколи не відповідали вимогам КУпАП: не були підписані особами, які притягувалися до адміністративної відповідальності, та/або не була зафіксована належним чином відмова осіб від їх підписання, вказаним особам не були роз`яснені їхні права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.
Також, Вищою радою юстиції встановлено, що постановою судді Шевченківського районного суду місті Києва ОСОБА_1 від 06.02.2014 ОСОБА_10 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та позбавлений права керування всіма транспортними засобами строком на 4 місяці. Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_10 оскаржив її в апеляційному порядку. Постановою судді апеляційного суду м. Києва від 19.03.2014 апеляційна скарга ОСОБА_10 була задоволена: постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2014 скасована, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 складу адміністративного правопорушення. Адміністративні матеріали відносно інших осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності, були розглянуті суддею за їх відсутності. У матеріалах справ є підтвердження направлення цим особам судових повісток, проте відомостей про їх вручення немає, а самі повістки повернуті до суду у зв`язку із закінченням строку зберігання. Постановами судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 4, 5, 6 лютого 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та позбавлені права керування всіма транспортними засобами строком на 4 місяці. Вища рада юстиції зазначає, що вказані постанови майже ідентичні за змістом, у тексті змінювалися тільки прізвища, імена, по батькові осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, номери і марки їхніх автомобілів, а також прізвища інспекторів ДАІ, які складали рапорти. Як докази винуватості всіх осіб у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, зазначені рапорти інспекторів ДАІ та протоколи про адміністративні правопорушення.
За клопотанням прокурора Шевченківського району міста Києва С. Горупи постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 4, 7 березня 2014 року всі вищезазначені особи були звільнені від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, як учасники масових акцій протесту на підставі статті 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.2014.
Крім того, Вища рада юстиції встановила, що розглядаючи зазначені справи та притягаючи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, суддя ОСОБА_1 допустила ряд порушень норм чинного законодавства. Так, у копіях справ про притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП фактично не містилося жодних інших доказів їхньої вини у вчиненні адміністративних правопорушень, окрім рапортів працівників ДАІ та протоколів про адміністративне правопорушення. Суддя ОСОБА_1 неповно та необ`єктивно розглянула вищевказані справи про адміністративні правопорушення, не з`ясувавши всіх обставин справи, надала перевагу рапортам інспекторів ДАІ про адміністративне правопорушення, не навивши відповідних мотивів. В порушення вимог статті 33 КУпАП усім шістьом особам, яких визнала винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, призначила однакове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 4 місяці. Під час розгляду адміністративних матеріалів суддя проігнорувала приписи статті 23 КУпАП, що призвело до винесення судових рішень, метою яких було створення судовими рішеннями перешкод учасникам масових акцій протесту брати подальшу участь у таких акціях. Суддя ОСОБА_1, не виконавши покладених на неї професійних обов`язків судді, не забезпечила в межах наявних у неї повноважень судді дотримання принципів самостійності судів і незалежності суддів, повного та всебічного розгляду доказів у справі та виконання інших конституційних засад судочинства.
У своїх письмових поясненнях, наданих до Вищої ради юстиції, суддя ОСОБА_1 зазначила, що у судовому засіданні 06.02.2014 під час розгляду справи № 761/2424/14-п відносно ОСОБА_10 були присутні особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та його адвокат. З метою об`єктивного з`ясування обставин суддею за клопотанням адвоката були допитані свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (дружина ОСОБА_10 ), які стверджували, що вони дійсно разом з ОСОБА_10 і ще двома товаришами 29.12.2013 на автомобілі останнього здійснювали поїздку в напрямку м. Вишгорода Київської області, однак заперечили факт невиконання водієм вимоги інспектора про зупинку автомобіля на вул. Богатирській, 3. Також зазначила, що пояснення цих свідків не підтверджені іншими об`єктивними даними та спростовуються наявними у справі доказами, тому, оцінивши всі докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя визнала винним ОСОБА_10 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та притягнула його до адміністративної відповідальності в межах встановлених санкцією цією норми.
Крім того, суддя зазначила, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, не підпадає під виключний перелік справ, передбачених частиною другою статті 268 цього Кодексу, тому розгляд справи можливий без участі особи, яка притягається до відповідальності. Отже, вирішення нею адміністративних справ відносно ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без участі належним чином повідомлених зазначених осіб, на думку судді, є цілком правомірним. Станом на час вирішення вказаних адміністративних справ у суду не було правових підстав ставити під сумнів обставини, що встановлені протоколами, складеними на підставі рапортів працівників ДАІ.
Щодо посилання представника позивача на те, що суддю не може бути притягнуто двічі до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки ВККС України прийнято рішення від 16.01.2014 № 142/дп-14 за депутатським зверненням народних депутатів України ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва, зокрема, ОСОБА_1, про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів, Вища рада юстиції зазначила, що предметом розгляду ВККС було звернення стосовно дій судді ОСОБА_1 лише під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 як особі, яка брала участь у масових акціях протесту. При цьому у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 відмовлено через відсутність у зверненні підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачених статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вищою радою юстиції відкрито дисциплінарну справу за висновком ТСК про наявність у діях судді ознак порушення присяги, який відповідно до статті 7 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" є обов`язковим для розгляду Вищою радою юстиції. Тому вказане рішення ВККС не є перешкодою для розгляду Вищою радою юстиції дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1, відкритої за вищезазначеним висновком ТСК. Крім того, Вища рада юстиції встановила, що у висновку ТСК йдеться не лише про порушення суддею ОСОБА_1 норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, а й про порушення норм законодавства, допущених суддею під час прийняття рішень про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .