ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 120/2276/19-а
адміністративне провадження № К/9901/34783/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2019 (головуючий суддя Богоніс М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Іваненко Т.В., Граб Л.С.)
у справі № 120/2276/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. 12 липня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, в якому просила:
визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії протиправною;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.02.2019 № 18/11-32-2/03 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019, позовну заяву в частині позовних вимог про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року по 11 січня 2019 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов у зазначеній частині позовних вимог.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
4. Залишаючи позов без розгляду в частині позовних вимог з 07.10.2009 по 19.10.2017, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності факту пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України. Окремо суди зазначили, що у випадку вирішення спору про поновлення права на виплату пенсії, суд за наявності підстав, може зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком у межах шестимісячного строку звернення до суду, але не раніше дня звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що суди невірно застосували положення Конституції України та процесуального законодавства, що регулює спірні правовідносини, і безпідставно не врахували при прийнятті рішення релевантну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
7. Колегія суддів звертає увагу, що в цьому випадку ключовим правовим питанням, на яке слід відповісти для правильного вирішення спору, є питання застосування строків звернення до суду у спорах про поновлення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України і яким виплата пенсії внаслідок виїзду була припинена.
8. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
9. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №815/1226/18) суд дійшов таких висновків:
"вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.