ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 814/4312/15
адміністративне провадження № К/9901/12653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. (суддя - Князєв В.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016р. (судді - Милосердний М.М., Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати незаконними рішення відповідача №8/П-24-3 від 11.07.2015р. та №1/П-155 від 12.11.2015р. про відмову в задоволенні його заяви про визнання ветераном внутрішніх справ України;
зобов`язати відповідача визнати його ветераном внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має підстави для отримання статусу ветерана внутрішніх справ, оскільки відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесені зміни у статтю 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону, яка передбачає, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016р., в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" він має достатню вислугу років для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Наявність календарної і пільгової вислуги років у розмірі 23 і 31 років відповідно підтверджується наказом про його звільнення від 21.02.2005р. №12 о/с і трудовою книжкою. При цьому права відповідача на проведення самостійного повторного розрахунку часу військової служби позивача законодавством не передбачено.
Посилається на те, що судами не наведено жодного нормативно-правового акту, чинного на час виникнення спірних правовідносин, що визначає порядок розрахунку строку служби (вислуги років) у пільговому обчисленні саме відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" №203/98-ВР та надає відповідачу право здійснювати такий розрахунок під час вирішення питання про встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Посилається на те, що період навчання позивача у вищому навчальному закладі не може вважатися службою в органах внутрішніх справ в контексті п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону №203/98-ВР і до вислуги років, необхідної для встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ, не зараховується.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, заповненої 26.06.1976р., та розрахунку вислуги років позивач у період з 01.09.1976р. по 18.06.1981р. навчався в Одеському інженерно-будівельному інституті. При закінченні інституту позивачу офіцерське звання не присвоювалось (а.с. 11 - 12; 41 - 42)
У період з 27.10.1981р. по 18.06.1983р. позивач проходив службу в Збройних Силах України, вислуга років в ЗС України складає 1 рік 7 місяців 21 день.
У період з 24.10.1983р. по 04.03.2005р. проходив службу в органах внутрішніх справ України, вислуга років в ОВС складає 23 роки 00 місяців 1 день. (а.с. 12)
Первинне військове звання рядовий присвоєно позивачу наказом командира військової частини 74955 від 28.10.1981р. №252, а первинне спеціальне звання лейтенант міліції присвоєно наказом МВС СРСР від 30.12.1983р. №639. (а.с. 41)
Судами встановлено, що за час служби в органах внутрішніх справ позивач проходив службу в підрозділах карного розшуку (1,5 складає - 7р. 7м. 27 д.), дільничних інспекторів (1,5 - складає 0р. 11м. 00 д.) та закладах ЛТП (3:4 - складає 4р. 4м. 9д.), і така служба зарахована позивачу відповідно до п. 3 постанови №393 до вислуги років на пільгових умовах.
Згідно розрахунку вислуга років для призначення пенсії позивачу станом на 04.03.2005р. складала: у календарному обчисленні 23р. 00м. 1д., ЗС 1р. 7м. 21д., ОВС 21р. 4м. 10д., ВНЗ 2р. 4м. 23д., пільгова - 31р. 1м. 19д.
Наказом начальника Управління МВС України в Миколаївській області від 21.02.2005р. №12 о/с позивача звільнено у відставку Збройних Сил України за пунктом 65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 04.03.2005р. у званні підполковника міліції. (а.с. 7)
У наказі №12 о/с обчислено вислугу років позивача, яка складається з календарної - 23р. 00м. 1д., ЗС - 1р. 7м. 21д., ОВС - 21р. 4м. 10д., ВНЗ - 2р. 4м. 23д., пільгової - 31р. 1м. 19д.
Судами встановлено, що пенсія позивачу призначена на підставі пункту "а" статті 12, пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб".
При призначенні пенсії позивачу згідно пункту 2 Постанови №393 до вислуги років зараховано час навчання у вищому навчальному закладі - 2р. 4м. 23д., і у липні 2005 року видано посвідчення ветерана органів внутрішніх справ. (а.с. 44)
Листом від 11.07.2005р. №8/П-24-3 начальник ВФРЕ УМВС України в Миколаївській області повідомив позивача про те, що його вислуга років в пільговому обчисленні для призначення пенсії складає 31р. 1м. 19д., в календарному - 25р. 4м. 24д., з яких - 21р. 4м. 10д. служба в ОВС, 1р. 7м. 21д. служба в ЗС, 2р. 4м. 23д. ВНЗ, за 31 рік в пільговому обчисленні пенсія призначена в розмірі 88% від грошового забезпечення. (а.с. 25 - 26)
Роз`яснено позивачу, що для присвоєння статусу ветерана ОВС у вислугу років в пільговому обчисленні повинна враховуватись військова служба та служба в ОВС, а саме - 28р. 8м. 26д. Календарна вислуга, в яку врахований ВНЗ, встановлюється для нарахування надбавки за вислугу років, надбавки за безперервну службу та для визначення відсотку для призначення пенсії. Отже, право на встановлення статусу ветерана ОВС позивач не має.
Судами встановлено, що на підставі роз`яснень вислуги років позивача у листі від 11.07.2005р. №8/П-24-3 відповідачем вилучено посвідчення ветерана ОВС.
13.10.2015р. позивач звернувся до відповідача із вимогою вирішити питання щодо надання йому статусу ветерана ОВС згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та видати йому посвідчення і нагрудний знак ветерана внутрішніх справ України. (а.с. 8)