ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №815/3044/17
адміністративне провадження №К/9901/48554/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року (колегія суддів: Федусик А.Г., Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
У червні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов: № 314 від 25 травня 2017 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 480 000 гривень; № 313 від 25 травня 2017 року на 9 600 гривень; № 312 від 25 травня 2017 року на 3 200 гривень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження судом не встановлено, чи підписана скарга уповноваженою особою, відсутня згода на проведення перевірки центрального органу з питань праці, підпис на направленні на перевірку не належить позивачу. Вказує, що суд не врахував постанову Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/9249/17 від 04.09.2017, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 41 КУпАП за відсутності події та складу порушення. Також у межах розгляду справи № 522/9249/17 надано оцінку, що між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено цивільно-правові угоди, що не містять ознаки трудових.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, наказом Головного управління Держпраці в Одеській області (далі ГУДП) від 03 травня 2017 року №636 "Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю" на підставі контролю за виконанням вимог припису від 21 квітня 2017 року №15-01-005/0398-0250, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці ГУДП доручено у період з 04 травня 2017 року по 05 травня 2017 року провести позапланову перевірку додержання законодавства про працю у ФОП, що здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 ); АДРЕСА_2 .
03 травня 2017 року для проведення перевірки ФОП відповідачем було видано направлення №15/01-29-1035 на здійснення перевірки у період з 04 травня 2017 року по 05 травня 2017 року та зазначено, що під час її здійснення буде перевірено: додержання вимог законодавства про працю на підставі контролю за виконанням вимог припису від 21 квітня 2017 року №15-01-005/0398-0250, яке було отримано ФОП 04 травня 2017 року, що підтверджується підписом останньої.
За результатами перевірки ФОП головним державним інспектором Матвієнко О.В. складено акт №15-01-005/0448, яким встановлено порушення вимог законодавства, виявлених під час перевірки, а саме:
- ст. 21, 24 КЗпПУ - 20.4.2017 року фахівцями ГУ спільно з представниками ГУ ДФС в Одеській області здійснено виїзд за адресами здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та АДРЕСА_2, магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ")та встановлено, що з п`ятьма працівниками, а саме: з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 трудові договори не укладались.
- ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" - в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" у ФОП не забезпечений достовірний облік виконуваної працівниками роботи, оскільки на момент проведення перевірки не представлений жодний документ, який би фіксував тривалість роботи, вихідні дні тощо. В ході проведення перевірки ФОП предоставила до Головного управління письмові пояснення про те, що табелі обліку використання робочого часу і графіки змінності нею не ведуться;
- ч. 1-2 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про оплату праці" - в порушення вимог частини 1-2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" щодо виплати заробітної плати працівникам регулярно в робочі дні але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, заробітна плата у ФОП виплачується з порушенням строків. Так, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6, вона працює на посаді оператора з 14.11.2016, проте у відомостях про виплату грошей відсутнє її прізвище, що свідчить про те, що заробітну плату вона не отримувала. Крам того, станом на момент перевірки не представлені документи щодо виплати авансу за квітень поточного року.
25.05.2017 Головим управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки №15-01-005/0448 щодо порушень у ФОП ОСОБА_1 на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України винесено постанову № 312 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3200 грн.; на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України винесено постанову № 313 про накладення штрафу у розмірі 9600 грн. та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України винесено постанову № 314 про накладення штрафу у розмірі 480 000 грн.
Не погоджуючись з постановами про накладення штрафу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення приписів ч.11 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" а саме, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, ГУДП винесений наказ про проведення позапланового заходу саме з підстав здійснення контролю за виконанням припису, який вже на час винесення наказу був виконаний, та здійснена повна перевірка діяльності відповідача у галузі державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Крім того, суд посилався на рішення Приморського районного суду м.Одеси, в яких зазначені обставини, що набули преюдиційного значення та свідчать про відсутність складу правопорушення в діях ФОП.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт допуску перелічених працівників до роботи без укладення письмового трудового договору, тобто, без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства, а відтак постанова про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.
Дослідивши, в межах касаційної скарги, спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;