ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 809/128/17
адміністративне провадження № К/9901/20059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (Остап`юк С.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (колегія суддів: Шавель Р.М., Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Прикарпатський експрес" до Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконною перевірки, визнання незаконним та скасування припису та постанови,
УСТАНОВИВ:
В січні 2017 року Приватне підприємство "Прикарпатський експрес" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем - Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області припис № 09-01-0055/647-549 від 06.12.2016, постанови про накладення штрафів за порушення законодавства про працю і загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 09-01-021-363 від 22.12.2016, № 09-01-021-364 від 22.12.2016; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, позов задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 4800 грн.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що на підставі інформації ТДВ "Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій" встановлено допуск позивачем у 2015 - 2016 роках осіб до роботи без оформлення трудових договорів, позивачем не проведено загальнообов`язкове державне соціальне страхування цих осіб, не проведено індексацію заробітної плати. Крім того вказує на безпідставне стягнення судового збору з відповідача, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин Законом України "Про судовий збір" органи Держпраці звільнені від сплати судового збору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що з 28.11.2016 по 06.12.2016 посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області здійснено позапланову перевірку ПП "Прикарпатський експрес", за наслідками якої складено Акт перевірки № 09-04-0055/647 від 06.12.2016 додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Згідно з висновками перевірки допуск позивачем у 2015-2016 роках працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до роботи без оформлення трудових договорів. Також працівникам підприємства в межах прожиткового мінімуму не проводилась індексація заробітної плати. Окрім цього, вищевказані працівники не підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню протягом періоду, коли з ними не були укладені трудові договори.
Такі висновки ґрунтуються на інформації, отриманої від ТзДВ "Івано-Франківське обласне підприємство автобусних станцій", на підставі якої відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 під час стажування здійснював пасажирські перевезення 03.01.2015р., 08.01.2015р., 18.01.2015р., 28.01.2015р., 02.02.2015р., 07.02.2015р. по маршруту Чернівці-Вроцлав та 24.01.2015 по маршруту Чернівці-Прага, без оформлення трудового договору. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в січні 2015 року здійснювали пасажирські перевезення пасажирів по маршруту Чернівці-Вроцлав, а трудові відносини з ними оформлені 10.02.2015 ОСОБА_5 здійснював пасажирські перевезення по цьому ж маршруту 10.01.2015, однак трудові відносини з ним оформлені 10.02.2015. Водій ОСОБА_6 здійснював перевезення пасажирів по маршруту Чернівці-Краків-Пязень 01.02.2015, трудові відносини з ним оформлені 11.02.2015. Водій ОСОБА_7 здійснював перевезення пасажирів по маршруту Чернівці-Щецин 14.03.2016, трудові відносини з ним оформлені 27.04.2016р. ОСОБА_8 здійснював перевезення пасажирів по маршруту Чернівці-Щецин 05.01.2016, трудові відносини з ним оформлені 23.02.2016 Водій ОСОБА_9 здійснював перевезення пасажирів по маршруту Чернівці-Краків-Пязань 12.03.2016, а трудові відносини з ним оформлені 17.03.2016. В 2015 році водії позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20 здійснювали перевезення пасажирів по Івано-Франківській області за відсутності відомостей про працевлаштування.
Також позивач не здійснив загальнообов`язкове державне соціальне страхування вказаних осіб; працівникам позивача не проводиться індексація заробітної плати в межах прожиткового мінімуму.
06.12.2016 відповідачем внесено ПП "Прикарпатський експрес" припис № 09-01-0055/647-549, яким зобов`язано позивача усунути порушення та дотримуватись вимог ч.ч.1, 3 ст.24, ч.6 ст.95, ст.253 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці".
22.12.2016 відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській обл. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-01-021/364, згідно якої за допуск позивачем працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до роботи без оформлення трудових договорів та не проведення загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог ст.ст. 24, 253 КЗпП України застосовано до позивача штраф в розмірі 432000 грн.
Також 22.12.2016 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-021/363, відповідно до якої на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці" застосовано до позивача штраф в розмірі 1600 грн.
Не погоджуючись з постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів щодо наявності трудових відносин у позивача з переліченими працівниками. Оцінка правовідносин з ОСОБА_1 надана в межах розгляду справи № 809/1060/16.
Дослідивши, в межах касаційної скарги, спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.