ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2020 року
Київ
справа №361/2922/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44364/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2017 (в складі головуючого судді Петришин Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (в складі колегії суддів: головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі №361/2922/16-а за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення
УСТАНОВИВ:
В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 27.04.2016 № 147 (8-VІІ) "Про заборону самочинного будівництва автостоянки".
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що 27 квітня 2016 року рішенням №147 (8-УII) Виконавчого комітету с. Княжичі їй заборонено виконувати роботи з самочинного будівництва автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:040:0033, та вирішено подати до Броварського районного суду Київської області позов про визнання дій ОСОБА_1 самочинним будівництвом автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:040:0033, та заборону самочинного будівництва автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер - 3221284001:01:040:0033.
Крім цього, посилалася на незаконність оспорюваного рішення та зазначала, що виконавчий комітет Княжицької сільської ради безпідставно, не маючи повноважень для заборони будівництва, заборонив позивачці проводити роботи з будівництва автостоянки на земельній ділянці та звернувся до суду, не маючи на це відповідних підстав.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначає, що суди не врахували, що рішення відповідача стосується незаконності забудови, а тому до спірних правовідносин потрібно було застосовувати Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", а не Закон України "Про охорону земель" та Закон України "Про благоустрій населених пунктів".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач у запереченні на касаційну скаргу просив залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу позивачки без задоволення.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань від всіх учасників справи про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.04.2015 позивачці на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221284001:01:040:0033, для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 2764 га.
29.01.2016 до Княжицької сільської ради надійшло колективне звернення громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 (надалі - звернення). У своєму звернені заявники зазначили, що ОСОБА_1 на земельній ділянці здійснює наступні роботи: - проводить земляні роботи з використанням спеціальної техніки (грейдерів, бульдозерів, тракторів, вантажних автомобілів); - проводить вирубку зелених насаджень; - самовільно встановлює об`єкти зовнішньої реклами; та ін. Також заявники зазначили, що по земельній ділянці проходять газорозподільні системи, за допомогою яких здійснюється газопостачання природного газу у квартири мешканців будинку АДРЕСА_2, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 . Вказали, що такими діями ОСОБА_1 ставить під загрозу їхні права на безпечне життя і здоров`я.
29 лютого 2016 року депутатами Княжицької сільської ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, складений Протокол № 29/01 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке полягає в наступному: порушення п. 6.6 Правил - виконувала земляні, будівельні та інші спеціальні роботи без дозволу, виданого в установленому законом порядку, а саме: встановила металеву огорожу по периметру земельної ділянки без наявності відповідного дозволу, завозила на земельну ділянку ґрунт та пісок в обсягах понад 100 тон з використанням вантажівок, грейдеру без наявності відповідного дозволу; самовільно встановили об`єкт зовнішньої реклами - рекламний щит з інформацією про будівництво автостоянки, без наявності відповідного дозволу; самовільне втручалася в інженерні мережі - самовільно встановила бетонні колодязі лівневої каналізації.
Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Княжицької сільської ради від 05.03.2016 № 7 за вчинення позивачем вищезазначених порушень на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360,00 грн.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року (справа №361/1643/16-а) в задоволенні позову ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Княжицької сільської ради - відмовлено. Зазначене судове рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року.
Водночас рішенням Виконавчого комітету Княжицької сільської ради Київської області від 27 квітня 2016 року №147 (8-УII) "Про заборону самочинного будівництва" заборонено позивачу виконувати роботи з самочинного будівництва автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:040:0033, та вирішено подати до Броварського районного суду Київської області позов про визнання дій ОСОБА_1 самочинним будівництвом автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:040:0033, та заборону самочинного будівництва автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер 3221284001:01:040:0033.
Позивачка, вважаючи таке рішення Виконавчого комітету протиправним, звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інсатнції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно із Законом України "Про охорону земель" відповідачу надано право установлювати обмеження (обтяження) у використанні, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель.
Оскільки відповідачем було встановлено порушення позивачкою вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель", то на виконання наданих повноважень, з метою припинення порушень з боку ОСОБА_1 законодавства в галузі охорони земель, зокрема, положень Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Виконавчим комітетом Княжицької сільської ради Броварського району Київської області прийнято рішення від 27.04.2016 № 147 (8-VІІ) "Про заборону самочинного будівництва автостоянки", яке фактично забороняє позивачці використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням.
А відтак суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Княжицької сільської ради прийняте відповідно до вимог чинного законодавства у рамках реалізації виконавчим комітетом своїх повноважень щодо контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.
У свою чергу, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 №280/970-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Стаття 25 Закону № 280/97-ВР наділяє сільські, селищні міські ради правомочністю розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.