ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 807/1460/16
адміністративне провадження № К/9901/21481/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Держпраці у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (судді Шешеня О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (колегія суддів: Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу,
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову №07-15-020/440/231 від 27 вересня 2016 року про накладення штрафу в розмірі 43 500 грн., судові витрати стягнути з відповідача.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №07-15-020/440/231 від 27 вересня 2016 року про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 43 500 (сорок три тисячі пятсот гривень) грн.
Стягнути з Управління Держпраці у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 580,00 (п`ятсот вісімдесят гривень) грн.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати їх в частині стягнення з відповідача судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні вказаної позовної вимоги відмовити.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що Законом України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, органи Держпраці звільнені від сплати судового збору, відтак судами протиправно стягнуто судові витрати з відповідача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що згідно Наказу від 05.09.2016 та направлення на перевірку від 05.09.2016 № 589 було проведено перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, результати якої відображено в акті перевірки від 09.09.2016 №07-15-020/440.
Згідно акта перевірки від 09.09.2016 року №07-15-020/440 при перевірці виробничої площі з розпиловки деревини, що належить на праві оренди, позивачеві виявлено працівника ОСОБА_2, якого допущено до роботи без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення про прийняття працівника на роботу територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за типовою формою установленою постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413, до початку роботи працівника.
На підставі Акта перевірки від 09.09.2016 за №07-15-020/440 відповідач прийняв постанову №07-15-020/440/231 від 27.09.2016 про накладення на позивача штрафу в розмірі 43 500 грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2016 закрито провадження у справі №307/2596/16-ц відносно позивача за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши в межах касаційної скарги спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Всі доводи касаційної скарги зводяться до відсутності підстав стягнення з Управління Держпраці у Закарпатській області на користь позивача судових витрат.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI встановлені пільги щодо сплати судового збору для визначеного у ній переліку осіб.
Так, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017, статтю п`яту Закону №3674-VI доповнено пунктом 20 наступного змісту "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення".