ПОСТАНОВА
Іменем України
12 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №815/203/17
адміністративне провадження №К/9901/53092/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Потейт-агро" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (суддя - Бутенко А.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (судді - Запорожан Д.В., Яковлєв О.В., Танасогло Т.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - Фермерське господарство "Потейт-агро" про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):
- визнати протиправною відмову відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) викладену у листі №19-15-0.9-1281/2-15 від 22.01.2015;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;
-зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем належним чином не розглянуто його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення особистого селянського господарства та не прийнято рішення відповідно до законодавства, чим порушено його право на отримання такого дозволу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову відповідача у надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) викладену у листі №19-15-0.9-1281/2-15 від 22.01.2015р.
Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
З ухваленими судовими рішеннями не погодилась третя особа, звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги особа, яка подає касаційну скаргу посилається на те, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з наведенням передбачених законодавством підстав для такої відмови.
Крім того, посилалась на те, що відповідно до положень ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Водночас, на даний час спірна земельна ділянка передана у користування ФГ "Потейт-агро", що не заперечується самим позивачем.
Також посилалась на те, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільно процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Скаржник зазначає, що ця справа взагалі не могла бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, що є істотним порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим при недотриманні підвідомчості справ, оскаржувані судові рішення мають бути скасовані.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.06.2018 передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 справу №815/203/17 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, а саме у спорах, предметом яких є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням 11-ї сесії Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області XXII скликання "Про розміщення селянського (фермерського) господарства" від 30.09.1992, позивачу виділена земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі 10 га у тому числі, пашні 10 га у постійне користування із земель запасу Випаснянської сільської ради народних депутатів.
Розпорядженням Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 09.02.2001 позивачу було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства на території Випаснянської сільської ради.
29.10.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).
06.01.2015 головним управлінням Держземагенства в Одеській області до сільських, селищних, міських рад Одеської області був направлений лист про розгляд питання щодо можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Листом від 20.01.2015 Випаснянська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області повідомила, що вважає за можливе надати дозвіл, зокрема ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Випаснянської сільської ради відповідно до викопіювання із схеми землеустрою району з нанесенням орієнтовних меж земельних ділянок, які надані відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі в Одеській області.
Листом Головного управління Держземагенства у Одеській області від 22.01.2015 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на прийняті 14.10.2014 колегією Держземагенства України рішення, які введені в дію наказом Держземагенства від 15.10.2014 №328, щодо виконання доручення Віце-прем`єр міністра України-міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 № 37732/0/1-14. Крім того зазначено, що відповідно до листа Відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 10.11.2014 №03-04-19/3560 земельна ділянка, яку бажає отримати в користування позивач, внесена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами. Запропоновано позивачу придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах.
Також судами встановлено та не заперечується сторонами, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства "Потейт-агро".
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перебування земельної ділянки у переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, тому право позивача на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є порушеним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, суди виходили з того, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею для ведення селянського господарства віднесено до виключної компетенції відповідача.
Надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог колегія суддів виходить з наступного.
Щодо юрисдикції спору.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постанові від 12.06.2019 у справі №749/942/18, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
"……рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі №526/233/16-ц, від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 30.05.2018 у справі №826/5737/16, від 13.06.2018 у справі №307/2765/15-ц, від 22.08.2018 у справі №539/3192/16-ц, від 28.11.2018 №463/1865/17, від 06.02.2019 №488/3005/17-ц, від 15.05.2019 №729/608/17, від 15.05.2019 №352/1414/15-ц.
У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який не було реалізовано в порядку, передбаченому ч. 6, абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України.