ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/21935/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників сторін:
прокуратури -Берестка Б. П. (Офіс Генерального прокурора),
відповідача-1 - Лук`яненко О. В.,
відповідача-2 - не з`явились,
відповідача-3 - не з`явились,
відповідача-4- Биліни Р. Г. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 (судді: Мартюк А. І. - головуючий, Буравльов С. І., Калатай Н. Ф.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 (суддя Привалов А. І.)
за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури
до: 1. Національної академії медичних наук України
2. Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова Академії медичних наук України
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес МС"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Плаза"
про визнання недійсними постанови та договорів,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Київської місцевої прокуратури № 10 (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної академії медичних наук України (далі - Відповідач-1, НАМНУ), Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова Академії медичних наук України (далі - Відповідач-2, Інститут нейрохірургії), Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес МС" (далі - Відповідач-3, ТОВ "Експрес МС") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Плаза" (далі - Відповідач-4, ТОВ "Дніпро-Плаза") про визнання недійсними:
1) постанови Президії Академії медичних наук України від 06.03.2007 № 5/3, якою дозволено Інституту нейрохірургії укласти договір інвестування від 07.03.2007 №01/03-Л;
2) договору інвестування у будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками від 07.03.2007 № 01/03-Л на земельній ділянці на вул. Лермонтовській, 12 в Шевченківському районі м. Києва, укладеного між Інститутом нейрохірургії та ТОВ "Дніпро-Плаза" та додаткової угоди № 1 до вказаного договору;
3) договору від 25.05.2007 про заміну сторони у зобов`язанні від 07.03.2007 №01/03-Л.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанову Президії НАМНУ від 06.03.2007 №5/3 було прийнято, а договір, додаткову угоду до нього, договір про заміну сторони у зобов`язанні укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки інвестиційний результат має місце лише для Відповідача-3, в той час як Відповідач-2 не отримує будь-якого доходу (частини) від створення об`єкту інвестиційної діяльності, тобто для держави результат від вказаної діяльності не досягається. На думку Прокурора, зі змісту договору інвестування вбачається, що Інститут нейрохірургії в обмін на медичне обладнання передає право забудови земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, без отримання у новозбудованому об`єкті будь-якої частини, а тому в розумінні статті 715 Цивільного кодексу України, статті 293 Господарського кодексу України сторонами вчинено договір міни. Крім того, Інститут нейрохірургії, укладаючи спірний договір та додатки до нього, а НАМНУ - приймаючи спірну постанову, фактично розпорядились правом постійного користування земельною ділянкою всупереч її цільового призначення та принципу розумності, без отримання частки в об`єкті інвестиційної діяльності.
1.3. При цьому у своїх заявах Прокурор вказував на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим цей позов було пред`явлено ним самостійно.
1.4. Крім того, Прокурор зазначав, що строк позовної давності на звернення до суду не пропущений, оскільки він не був стороною зазначених правочинів, а дізнався про обставини прийняття спірної постанови та укладення спірних договорів лише у червні 2017 року у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100100012938, тому причини пропуску строку позовної давності мають бути визнані судом поважними. Одночасно Прокурор просив суд поновити строк позовної давності на звернення до суду.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, повністю відмовлено в задоволенні позову.
2.3. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що Прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, враховуючи, що НАМНУ є відповідачем у справі, а інший орган, уповноважений на захист інтересів держави у цих правовідносинах, відсутній.
2.4. При цьому господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржувана постанова Президії НАМНУ була прийнята в межах повноважень та з урахуванням вимог законодавства, чинного на дату її видання, оскільки вона не містить положень про відчуження (вилучення) у приватну власність земельної ділянки, яка обліковується за Інститутом нейрохірургії та належить до державної форми власності.
2.5. Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до висновку, що Прокурором не доведено обставин, які б давали підстави вважати порушеними інтереси держави, зокрема наявності незаконного обміну права постійного користування земельною ділянкою на хірургічне обладнання, оскільки у спірному договорі відсутні умови, необхідні для визначення його договором міни (а саме передачі земельної ділянки однією стороною іншій у власність), вказаний договір не призводить до вибуття спірної земельної ділянки з державної власності та за своєю правовою природою є договором інвестування в будівництво.
2.6. Оскільки підставами відмови у позові по суті стала необґрунтованість позовних вимог, господарські суди дійшли до висновку, що питання порушення строку позовної давності не впливає на суть рішення, винесеного за результатами розгляду спору, і, відповідно, строк позовної давності застосуванню не підлягає.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Перший заступник прокурора міста Києва просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позов Прокурора у повному обсязі.
3.2. У вказаній скарзі заявник зазначає, що підставами для касаційного оскарження вищезазначених рішення і постанови є неврахування місцевим та апеляційним господарськими судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 та у постанові від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15, щодо застосування норм статті 715 Цивільного кодексу України та статті 293 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.
3.3. Підставами для касаційного оскарження рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій, на думку заявника, також є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 656, 715, 716, Цивільного кодексу України, статті 293 Господарського кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" у подібних правовідносинах.
3.4. Крім того, підставою подання касаційної скарги заявник зазначає те, що господарські суди попередніх інстанції не в повному обсязі дослідили зібрані у справі докази.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу НАМНУ просить вказану скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.6. ТОВ "Експрес МС" також подало відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 - без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2020 у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Краснова Є. В., Кушніра І. В. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі № 910/21935/17.
4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/2178 від 16.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/21935/17 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.
4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2020 для розгляду справи № 910/21935/17 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Краснов Є. В.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради № 508/2969 від 29.11.2005 Відповідачу-2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 4,89 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Інституту на вул. Мануїльського, 32 у Шевченківському районі м. Києва у зв`язку з передачею будівель і споруд на його баланс.
5.2. Відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 2882905 від 14.09.2006 Відповідач-2 є постійним користувачем земельної ділянки площею 48 973 кв.м у межах згідно з планом на вул. Мануїльського, 32 у Шевченківському районі м. Києва, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Інституту.
5.3. 06.03.2007 Президією Академії медичних наук України було прийнято постанову від № 5/3 згідно з якою Інституту нейрохірургії дозволено укласти інвестиційний договір щодо будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками на земельній ділянці на вул. Лермонтовська, 12 у Шевченківському районі м. Києва, за умови вирішення інвестором питання щодо одержання права на користування земельною ділянкою відповідно до Положення "Про порядок надання земельних ділянок у м. Києві". Відповідно до абзацу 2 зазначеної постанови обов`язковим пунктом договору має бути зобов`язання ТОВ "Дніпро Плаза" забезпечити закупівлю, поставку, монтаж обладнання в експлуатацію та передачу у власність Інституту спірального рентгенівського томографу мультіслайд не пізніше закінчення терміну будівництва житлового комплексу.
5.4. 07.03.2007 між Інститутом нейрохірургії (сторона-1) та ТОВ "Дніпро-Плаза" (сторона-2) укладено договір № 01/03-Л інвестування у будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками на земельній ділянці, що знаходиться на вул. Лермонтовській, 12 у Шевченківському районі м. Києва.
За умовами п.п. 2.1., 4.1.1. договору в якості інвестиційного внеску сторона-1 зобов`язана забезпечити оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,673 га, що знаходиться на вул. Лермонтовській, 12 у Шевченківському районі м. Києва, під будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками шляхом надання усіх необхідних документів в органи місцевого самоврядування для вирішення даного питання відповідними органами місцевого самоврядування з наступним оформленням договору оренди земельної ділянки за рахунок сторони-2 або державного акта.
Відповідно до п. 2.4. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.11.2011) сторона-1 у якості компенсації за участь у будівництві за цим договором на підставі технічного завдання отримує у власність медичне обладнання, а саме: операційні нейрохірургічні мікроскопи в кількості 6 одиниць загальною вартістю не менше оціночної вартості земельної ділянки. Сторона-2 зобов`язана забезпечити закупівлю, поставку, монтаж, введення в експлуатацію та передачу у власність стороні-1 медичного обладнання не пізніше закінчення строку будівництва об`єкту. Сторона-1 не може вимагати оплати вказаної в даному пункті суми грошовими коштами.
Згідно з п. 2.5. договору сторона-2 у якості компенсації за участь у будівництві за цим договором отримує у власність 100% загальної площі житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками.
Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до дня його остаточного виконання сторонами (п. 9.1. договору).
5.5. Господарськими судами також встановлено, що 25.05.2007 між ТОВ "Дніпро-Плаза" (сторона-2) та ТОВ "Експрес МС" (сторона-3) укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, згідно з п. 1.1. якого сторона-2 передає, а сторона-3 приймає на себе права та обов`язки сторони-2 за договором інвестування у будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками на земельній ділянці, що знаходиться на вул. Лермонтовській, 12 в Шевченківському районі м. Києва, укладеного між Інститутом нейрохірургії та ТОВ "Дніпро-Плаза".
У п. 1.2. договору від 25.05.2007 сторони погодили, що з моменту набрання ним чинності всі права та обов`язки за договором інвестування переходять до сторони-3.
Відповідно до п. 5.1. договору від 25.05.2007 він набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами за договором.
5.6. Як встановлено господарськими судами, Київською місцевою прокуратурою № 10 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12015100100012938 від 29.10.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 367, частиною другою статті 366, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.
5.7. При цьому у ході досудовою розслідування встановлено, що Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромаданова Академії медичних наук України є постійним користувачем земельної ділянки площею 48 973 кв.м, наданої йому для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Інституту на вул. Мануїльського, 32 у Шевченківському районі м. Києва.
5.8. У зв`язку з тим, що, на думку Прокурора, надання земельної ділянки площею 0,673 га для будівництва житлового комплексу на підставі постанови Президії НАМНУ від 06.03.2007 № 5/3, договору від 07.03.2007 та додаткової угоди до нього, договору про заміну сторони у зобов`язанні від 25.05.2007, не відповідає цільовому призначенню вказаної ділянки та суперечить положенням чинного законодавства, Керівник Київської місцевої прокуратури № 10 з вернувся з цим позовом до суду.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги Прокурора про визнання недійсним договору інвестування у будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями і підземними автостоянками від 07.03.2007 №01/03-Л, укладеного між Інститутом нейрохірургії та ТОВ "Дніпро-Плаза", додаткової угоди № 1 до нього, а також договору від 25.05.2007 про заміну сторони у зобов`язанні від 07.03.2007 № 01/03-Л.
6.3. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
6.4. Так, у частині першій статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
6.5. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 цього Кодексу).
6.6. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 Цивільного кодексу України).
6.7. Відповідно до частин другої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
6.8. При цьому частина перша статті 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
6.9. Як вже зазначалося, позовні вимоги Прокурора були обґрунтовані, зокрема, тим, що спірний договір від 07.03.2007, додаткову угоду до нього, договір про заміну сторони у зобов`язанні укладено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки інвестиційний результат має місце лише для Відповідача-3, в той час як Відповідач-2 не отримує будь-якого доходу (частини) від створення об`єкту інвестиційної діяльності, тобто для держави результат від вказаної діяльності не досягається. На думку Прокурора, зі змісту договору інвестування вбачається, що Інститут нейрохірургії в обмін на медичне обладнання передає право забудови земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, без отримання у новозбудованому об`єкті будь-якої частини, тобто спірний договір є удаваним, а насправді сторонами укладено договір міни в розумінні статті 715 Цивільного кодексу України, статті 293 Господарського кодексу України. Крім того, Інститут нейрохірургії, укладаючи спірний договір та додатки до нього, фактично розпорядився правом постійного користування земельною ділянкою всупереч її цільового призначення та принципу розумності.
6.10. Одночасно, скасовуючи рішення і постанову попередніх судових інстанцій, якими визнано обґрунтованими позовні вимоги Прокурора, та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 серед іншого зазначив, що для правильного вирішення спору місцевому та апеляційному господарським судам необхідно було належним чином дослідити умови спірного договору від 07.03.2007 та надати їм відповідну правову оцінку щодо наявності у вказаному договорі умови, необхідної для визначення його як договору міни, а саме передачі земельної ділянки (товару) однією стороною іншій стороні у власність.
Крім того, за висновком Верховного Суду, попередні судові інстанції також не дослідили та не встановили якій нормі права суперечив спірний договір від 07.03.2007 на момент його укладення.
6.11. На виконання зазначеної постанови Верховного Суду, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що жодна з умов спірного договору від 07.03.2007 не передбачає набуття Відповідачем-4 або Відповідачем-3 права власності на будь-яку земельну ділянку. В контексті оспорюваного договору інвестиційним внеском Відповідача-2 є вчинення дій щодо забезпечення оформлення права користування земельною ділянкою, а не безпосередньо земельна ділянка чи право користування нею.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність у спірному договорі умови, необхідної для визначення його договором міни, а саме передачі земельної ділянки (товару) однією стороною іншій стороні у власність, а відтак, на думку судів, такий договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором у будівництві, враховуючи його предмет (інвестування у будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними), умови та характер зобов`язань сторін.
6.12. Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про безпідставність доводів Прокурора щодо укладення між сторонами у справі договору міни.
6.13. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.
Так, у пункті 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
6.14. Як зазначалося вище, Прокурор неодноразово зазначав про те, що спірний договір від 07.03.2007 не відповідає ознакам інвестиційного і є удаваним, оскільки інвестиційний результат має місце лише для Відповідача-3, в той час як Відповідач-2 не отримує будь-якого доходу (частини) від створення об`єкту інвестиційної діяльності.
6.15. Частиною першою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.