ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
cправа № 920/858/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивачів: не з`явились,
відповідачів: не з`явились,
ОГП: Баклан Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Усманова М.В.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019
у справі № 920/858/18
за позовом Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі:
1) Міністерства освіти і науки України;
2) Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка,
до:
1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавський та Сумській областях;
2) Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича,
про визнання недійсним договору від 01.06.2017 про внесення змін до договору оренди державного майна № 2289 від 26.08.2016,
В С Т А Н О В И В:
Заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка звернуся до Господарського суду Сумської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області та Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича про визнання недійсним договору від 01.06.2017 про внесення змін до договору оренди державного майна від 26.08.2016 № 2289, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та фізичною особою-підприємцем Усмановим Миколою Вікторовичем.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.11.2018 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.01.2019 (суддя Спиридонова Н.О.) позов заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області про визнання недійсним договору від 01.06.2017 про внесення змін до договору оренди державного майна № 2289 від 26.08.2016 залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що прокурором не надано доказів наявності підстав для здійснення представництва у передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі позивачів та не надано доказів звернення позивачів до прокурора щодо захисту їх прав у суді. Крім того, обґрунтовуючи своє звернення до суду з даним позовом прокурор повинен був розкрити поняття "контролюючого органу у сфері публічних закупівель" саме по відношенню до тих позивачів, інтереси яких він мав намір захищати в суді, що узгоджувалось би з положенням ст.19 Конституції України та ст. 25 Закону України "Про освіту", відповідно до якої організація та відповідальність за харчування у навчальному закладі покладається на центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 (колегія суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Мартюк А.І., Буравльов С.І.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу №920/858/18 направлено до місцевого суду для розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою для звернення прокурором до суду з даним позовом стало те, що позивачі, як органи уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснюють захист інтересів держави. При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором не надано доказів наявності підстав для здійснення представництва у передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі позивача, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім цього суд апеляційної інстанції вказав на доведеність виключності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі, оскільки прокурор з метою захисту державних інтересів (недопущення використання майна державного закладу освіту не за призначенням) та з урахуванням суспільного інтересу (забезпечення належної реалізації державної політики в галузі вищої освіти в регіоні та належної реалізації конституційного права громадян на здобуття вищої освіти) звертається до суду, оскільки органи, уповноважені державою на здійсненні відповідних функцій у спірних правовідносинах - позивачі - не вжили заходів для визнання спірного договору недійсним та повернення майна.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Фізична особа-підприємець Усманов М.В. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на помилковість висновків суду апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів прокурором за даним позовом в контексті застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.07.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 поновлено провадження у справі та знову зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду на 06.10.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.07.2019 від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокурор вказує не необґрунтованість касаційної скарги та зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а також прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.08.2019 від Шосткінської місцевої прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий у встановлений в ухвалі від 12.06.2019 строк, у якому прокурор просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правильність висновків суду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавський та Сумській областях та здійснено заміну відповідача у справі з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавський та Сумській областях /відмовлено у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавський та Сумській областях про здійснення процесуального правонаступництва.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".