ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 907/377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 (суддя Васьковський О.В.)
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 (головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
у справі № 907/377/18
за позовом прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Виноградівської міської ради
про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності
(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор Збарих С. М., відповідача - Леміш М. О. )
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 04.06.2018 прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі (Позивач) посилаючись на ч. 3 ст. 388 та ст. 392 ЦК України звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про визнання за державою в особі позивача права власності на 4-х квартирний житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та витребування цього майна з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика" (Відповідач).
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірне майно безоплатно та у протиправний спосіб вибуло із власності держави. При цьому вказує, що набуття права власності відповідачем на спірне майно є незаконним, оскільки під час приватизації Виноградівської взуттєвої фабрики засновником ВАТ "Виноградівська взуттєва фабрика" у власність не передавалося, тобто не увійшло до статутного капіталу товариства, яке приватизовувалось шляхом корпоратизації, оскільки являло собою житлову будівлю, яка в силу положень п. 2.1.1 та 2.1.2 наказу ФДМ України № 908/68 від 19.05.1999 не підлягала приватизації.
3. При зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на тривалу бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі, яка полягала у невжитті останнім заходів щодо урегулювання спірних правовідносин в судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що спірне майно на момент приватизації Виноградівської взуттєвої фабрики являло собою завершений житловий будинок.
5. Суд, встановивши, що під час приватизації Виноградівської взуттєвої фабрики спірне майно перебувало на балансі останнього в якості об`єкта незавершеного будівництва, а не завершеного житлового будинку, дійшов висновку про відсутність підстав для виключення цього майна з плану приватизації, а відтак і про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2020 рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 скасовано, а позов прокуратури Закарпатської області залишено без розгляду.
7. Апеляційний господарський суд виходив з того, що у даній справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави. Сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
8. Апеляційний суд зазначив, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Проте доказів вищенаведеного чи інших доказів, що державний орган не здійснює своїх повноважень і що дійсно встановлене незаконне вибуття державної власності до пред`явлення позову прокурором не наведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2020 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018, прийняти нове рішення, яким позов прокуратури Закарпатської області задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Скаржники посилаються на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин щодо наявності підстав для звернення прокурора із даним позовом.
11. На думку скаржників у даній справі суд може відійти від раніше висловлених правових позицій Верховного Суду щодо участі прокурора у даній справі, виходячи з того, що треті особи без самостійних вимог на предмет спору у цій справі протягом останніх 10 років намагаються вчинити дії з метою захисту їх прав, гарантованих Конституцією, зокрема права на житло.
12. Скаржники зазначили, що неодноразово звертались до органів державної влади та народних депутатів, проте останніми не було вчинено жодних дій, спрямованих на захист прав громадян і лише прокуратура відреагувала на зазначені порушення та звернулась із відповідним позовом до суду. На думку скаржників, хоча позов у цій справі подано в інтересах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в кінцевому результаті судове рішення у цій справі надасть змогу захистити права мешканців спірного будинку, які є фактичними власниками квартир, шляхом їх приватизації.
13. Також скаржники не погоджуються з висновками апеляційного суду, які стосуються обставин ненадання прокурором доказів відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), пославшись на те, що надання таких доказів не переважає над обов`язком держави захищати права громадян.
14. Разом з тим, скаржники не погоджуються з рішенням місцевого господарського суду та вважають його прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просять його скасувати.
Позиція інших учасників справи
15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін
16. Виноградівська міська рада подала заяву у якій зазначила, що не заперечує проти задоволення касаційної скарги.
17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
19. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Щодо суті касаційної скарги
21. Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, позовні вимоги мотивовано тим, що порушення вимог законодавства при приватизації Виноградівської взуттєвої фабрики прямо порушує державний інтерес, оскільки внаслідок таких дій з володіння держави вибуло спірне майно, а позивач не здійснює захист цих інтересів шляхом звернення до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння та визнання за державою права власності, тому прокурор має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів.
22. У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" спричиненням шкоди державі внаслідок неправомірного вибуття з власності держави спірного нерухомого майна при приватизації Виноградівської взуттєвої фабрики, оскільки вказані порушення у сфері управління об`єктами державної власності підривають основні принципи реалізації прав держави як власника таких об`єктів пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними з метою задоволення державних та суспільних потреб.
23. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
24. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
25. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
26. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
27. Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.