ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1566/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 (суддя Гумега О. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Попікова О. В., Поляк О. І.)
у справі № 910/1566/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", 2) Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" і 3) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" і 2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання права власності, скасування державної реєстрації, визнання незаконними дій
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Маленко О. М., відповідача-1 - Грибов Д. І., відповідача-3 - Задорожко К. В., третьої особи-2 Департаменту земельних ресурсів Філімончук І. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" (далі ТОВ "Транселектромонтажбуд" або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" (далі - ТОВ ІІ "Санворд-Україна" або відповідач-1), Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" (далі - КП "КІЗВ" або відповідач-2) та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - ГУ Держгеокадастру у місті Києві або відповідач-3). Вимоги цього позову такі:
- визнання права власності ТОВ "Транселектромонтажбуд" на нерухоме майно будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 (відповідно до змісту далі - спірна будівля та перша позовна вимога);
- скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 (далі - спірна виділена земельна ділянка 0230), здійснену 22 вересня 2017 року в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у місті Києві (відповідно до змісту далі - державний кадастровий реєстратор та друга позовна вимога);
- визнання незаконними дій КП "КІЗВ" щодо складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Києва у Дарницькому районі в межах кварталу 63:324, обмеженого вулицями Ремонтною та Зрошувальною, яка була затверджена директором КП "КІЗВ" М. К. Варламовим та його заступником сертифікованим інженером-землевпорядником Є. А. Тарнопольським (відповідно до змісту далі - складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та третя позовна вимога).
2. Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2010 року між Закритим акціонерним товариством "Транселектромонтаж" (далі - ЗАТ "Транселектромонтаж") та ТОВ "Транселектромонтажбуд" було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 3654,80 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 (відповідно до змісту далі - договір купівлі-продажу від 26 березня 2010 року та майновий комплекс позивача). До складу майнового комплексу позивача включено також частини об`єкта нерухомого майна: Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірна будівля.
3. Згідно із договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року до позивача також переходить право користування на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:63:324:010) площею 2,8339 га (далі - спірна земельна ділянка 010) без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для продавця договором оренди цієї земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. 14 червня 2000 року за реєстровим № 1910 та зареєстрованим Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28 липня 2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.
4. Позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" (далі ТОВ "Санворд Київ") ініціювало перед органами місцевого самоврядування інвентаризацію земель міста Києва у Дарницькому районі в межах кварталу 63:324, обмеженого вулицями Ремонтною та Зрошувальною, для виділення спірної виділеної земельної ділянки 0230 з метою передачі цієї земельної ділянки в оренду ТОВ "Санворд Київ".
5. Позивач вважає, що на спірній виділеній земельній ділянці 0230 знаходиться складова частина майнового комплексу позивача, а саме: Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірна будівля.
6. КП "КІЗВ" на замовлення місцевого органу самоврядування склало ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324. Позивач вважає, що ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 складено з порушеннями та без урахування його інтересів як суміжного землекористувача, містить неправдиві відомості та помилки, що порушує його право приватної власності на зазначену складову частину майнового комплексу позивача.
7. При складанні КП "КІЗВ" ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 було враховано лист ТОВ ІІ "Санворд-Україна" від 06 грудня 2016 року № 109, який надавався відповідачем-1 відповідачу-2 (далі - Лист ТОВ ІІ "Санворд-Україна") щодо розташування на землях, щодо яких проводилась зазначена інвентаризація, і які були в подальшому виділені у спірну виділену земельну ділянку 0230, переліку об`єктів нерухомості, що належать на праві приватної власності ТОВ ІІ "Санворд-Україна".
8. Позивач вважає, що цей перелік об`єктів нерухомості ТОВ ІІ "Санворд-Україна" є складовою частиною майнового комплексу позивача (Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірна будівля), а тому цей лист є підтвердженням невизнання ТОВ ІІ "Санворд-Україна" його права власності на частину майнового комплексу позивача.
9. 22 вересня 2017 року державним кадастровим реєстратором на підставі ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 внесені відомості (зміни до них) до ДЗК про спірну виділену земельну ділянку 0230 (площею 0,7617 га). Згідно із відповіддю ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 02 листопада 2018 року, до регіонального фонду документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у місті Києві не передавалась копія зазначеної технічної документації із землеустрою. Державним кадастровим реєстратором при здійсненні зазначених реєстраційних дій 22 вересня 2017 року не було перевірено відповідність поданих документів вимогам законодавства, вимогам, що звичайно ставляться до документів такого роду, та відсутність порушення прав сусідніх землекористувачів. Отже згідно із частиною шостою 6 статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ДЗК) були підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230.
10. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що КП "КІЗВ" здійснило незаконні дії зі складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324. В подальшому дані дії стали підставою для протиправної державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230 державним кадастровим реєстратором в ДЗК. В кінцевому результаті такі дії призвели до оспорювання права власності позивача, в тому числі ТОВ ІІ "Санворд-Україна", на нерухоме майно позивача спірну будівлю.
11. Тому позивач звернувся з зазначеними вимогами з метою захисту свого права приватної власності на спірну будівлю на підставі статті 392 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову ТОВ "Транселектромонтажбуд" відмовлено.
13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішення спору про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України має здійснюватися з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17. Відповідно до цього суд першої інстанції вивчав питання наявності підтвердженого належними доказами права власності позивача на спірну будівлю як окремої складової частини майнового комплексу позивача, придбаного за договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, щодо захисту якого на підставі статті 392 ЦК України звернувся позивач. Також суд першої інстанції вивчав питання наявності невизнання або оспорювання цього права позивача відповідачами. Друга та третя вимоги позову розглядались судом першої інстанції в контексті першої вимоги як похідні від неї.
14. Суд першої інстанції на підставі статті 392 ЦК України встановив наявність підтвердженого права власності позивача на спірну будівлю (будівля панельна збірна (літ. Ж) загальною площею 305,2 кв. м) попри відсутність повної узгодженості інформації щодо спірної будівлі, яка міститься у Абрисі земельної ділянки, який є частиною матеріалів інвентаризаційної справи № 46896 на майновий комплекс позивача (повна справа надана Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації") (відповідно до змісту далі Абрис земельної ділянки та Інвентаризаційна справа по майновому комплексу позивача), та у Схематичному плані земельної ділянки, наявному в Технічному паспорті на громадський (виробничий) будинок (приміщення) Майновий комплекс в місті Києві по вулиці Зрошувальній, 17 (виготовлений на замовлення позивача за результатами технічної інвентаризації майнового комплексу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Будгеопроект" станом на 20 березня 2017 року) (відповідно до змісту далі Схематичний план земельної ділянки, Технічний паспорт 2017 та ТОВ НДІ "Будгеопроект").
15. Досліджуючи зазначені документи щодо спірної будівлі, суд першої інстанції врахував статтю 328 ЦК України, частину третю статті 3, частину другу статті 12 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 1.3, 1.6, 2.6, 3.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2010 року № 324/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, з метою встановлення особи, відповідальної за ведення Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача), пунктів 2, 11, 12, 27 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу ІІ, пункту 2 глави 2 розділу ІІІ, пунктів 1 та 6 розділу ХІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (у редакції, що діяла на момент дослідження судом Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача та Технічного паспорту 2017, з метою встановлення відповідності змісту кожної з цієї документації чинним правовим нормам).
16. Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про те, що зміст Листа ТОВ ІІ "Санворд-Україна", є доказом невизнання або оспорювання відповідачем-1 права позивача на спірну будівлю, оскільки права відповідача-1 на нерухоме майно, зазначене у цьому листі, підтверджуються належними доказами в тому числі з урахуванням обставин, встановлених у справі № 7/74, учасниками якої були позивач, відповідач-1 та Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж" (далі ПрАТ "Транселектромонтаж"), яке відповідно до встановлених обставин справи № 7/74 є правонаступником ЗАТ "Транселектромонтаж". Позивач не довів належним чином, що у Листі ТОВ ІІ "Санворд-Україна" зазначено спірну будівлю позивача.
17. Доводи позивача щодо складових частин майнового комплексу позивача Гараж (X), Майстерня (XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII), судом відхилені, оскільки вказані об`єкти нерухомого майна не є предметом даного позову (позивачем заявлено вимогу про визнання права власності позивача виключно на нерухоме майно спірну будівлю).
18. Позивач також не довів, що складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та державна реєстрація спірної виділеної земельної ділянки 0230 є невизнанням або оспорюванням його права на спірну будівлю.
19. Отже, суд першої інстанції не встановив доведеність другої складової у правилі застосування статті 392 ЦК України - наявності невизнання або оспорювання відповідачами права позивача на спірну будівлю.
20. З урахуванням того, що друга та третя позовні вимоги є похідними від першої, виходячи з обставин цієї справи та з урахуванням відсутності підстав для задоволення першої вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення двох інших вимог. Однак при цьому суд першої інстанції з урахуванням норм чинного законодавства, зазначених у його судовому рішенні, дійшов також до таких висновків.
21. Позивач з моменту укладення договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року не здійснив жодних дій після відмови ЗАТ "Транселектромонтаж" від користування спірною земельною ділянкою 010 щодо виконання вимог закону відносно оформлення права користування земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав, в межах якої розташоване належне йому нерухоме майно, та отримання в оренду сформованої земельної ділянки. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він є землекористувачем земельної ділянки як дійсного об`єкта цивільних прав, сформованої відповідно до вимог чинного законодавства, яка є суміжною зі спірною виділеною земельною ділянкою 0230, на момент складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324.
22. КП "КІЗВ", здійснюючи роботи зі складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, діяло відповідно до вимог чинного на момент виконання цих робіт законодавства, враховувало дані, які мало враховувати та які йому були відомі та були підтверджені відповідно до зазначеного законодавства. Не доведено незаконність цих дій відповідача-2 та порушення ними прав позивача, а тому відсутні підстави для визнання їх незаконними.
23. Враховуючи зазначене та норми чинного законодавства щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не навів та не долучив до матеріалів справи доказів, які б підтверджували наявність підстав для скасування зазначеної державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230. ЇЇ державна реєстрація здійснена державним кадастровим реєстратором у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, без порушення встановленої процедури, у зв`язку з чим права та охоронювані законом інтереси позивача відповідачем-3 не порушені.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2020 року апеляційна скарга ТОВ "Транселектромонтажбуд" залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року без змін.
25. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
26. Разом з тим, апеляційний суд додатково зазначив, що позивач, використовуючи речово-правовий позов, намагається захистити своє право на користування земельною ділянкою, право на яке в нього виникло з моменту реєстрації права власності на нерухомість у спосіб визнання неправомірними дій відповідача-2 та скасування державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230.
27. Вказаний у договорі купівлі-продажу від 26 березня 2010 року кадастровий номер спірної земельної ділянки 010, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, доказом, який ідентифікує земельну ділянку, бути не може, оскільки останній структурний елемент у кадастровому номері містить лише три цифри, тоді як він має бути чотиризначним номером і визначати земельну ділянку у межах кадастрового кварталу.
28. Оскільки можливість обрання речового права (титулу) на земельну ділянку, яка знаходиться у державній чи комунальній власності, належить власнику нерухомого майна, то ініціатива в оформленні земельних правовідносин має виходити саме від нього. Така ініціатива реалізується власником нерухомого майна шляхом звернення до органів, які за законом мають право розпоряджатися землею. При відсутності у позивача правового титулу на земельну ділянку, яка до того ж не ідентифікована належним чином, позивач не має суб`єктивного інтересу у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених ним у позові, оскільки судове рішення покликане захищати права, чи охоронюваний законом інтерес, які порушені, або не визнаються на момент звернення особи до суду, а не ті, які вірогідно можуть виникнути у майбутньому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29. 02 липня 2020 року ТОВ "Транселектромонтажбуд" надіслало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.
30. У касаційній скарзі ТОВ "Транселектромонтажбуд" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2020 року, прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Транселектромонтажбуд" у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. Позивач зазначає, що предметом цього спору в межах всіх трьох заявлених позовних вимог є захист ним свого права власності на спірну будівлю на підставі статті 392 ЦК України. Даний спір не стосується захисту ним свого права користування тією чи іншою земельною ділянкою, тому він не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо захисту права користування земельною ділянкою.
32. ТОВ "Транселектромонтажбуд" вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема статті 392 та 377 ЦК України, статтю 120 ЗК України. Застосування апеляційним судом цих статей не відповідає висновкам Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 910/31904/15 (також у своїй касаційній скарзі посилається на постанову від 14.03.2019, але через незазначення конкретного номеру справи, а також відповідних висновків, які містяться у цій постанові, Верховний Суд не може ідентифікувати таку постанову і не бере до уваги посилання на неї).
33. Відповідно до зазначених висновків Верховного Суду за статтею 377 ЦК України та статтею 120 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі ЗК України) до позивача автоматично перейшло право користування спірною земельною ділянкою 010, що мало бути враховано при складанні ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та державній реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230. Це не було зроблено, в зв`язку з чим було порушене (не було визнане - не було враховане) право власності позивача на частини майнового комплексу позивача: Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірну будівлю.
34. Відповідно до зазначених висновків Верховного Суду щодо застосування статті 392 ЦК України Лист ТОВ ІІ "Санворд-Україна" та складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, наступна реєстрація спірної виділеної земельної ділянки 0230 є оспорюванням та запереченням відповідачем-1 (а на даний момент ТОВ "Санворд Київ" як власником нерухомого майна, яке зазначене у цьому листі) права позивача на нерухоме майно, яке йому належить на праві приватної власності.
35. Суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили докази у справі, зокрема неправильно співставили Абрис земельної ділянки та Схематичний план земельної ділянки, не врахували Технічний паспорт 2017, в тому числі прийняли до уваги неналежні докази (Інвентаризаційну справу по майновому комплексу позивача), неповно встановили її обставини, що призвело до незаконних судових рішень.
36. ТОВ "Транселектромонтажбуд" також надіслало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доповнення до своєї касаційної скарги, у якому вказало, що адвокат, який представляв відповідача-1 у суді першої інстанції на момент представлення його у цьому суді не мав належних повноважень для цього.
(2) Позиція ТОВ ІІ "Санворд-Україна" (відповідача-1)
37. 18 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ ІІ "Санворд-Україна" на касаційну скаргу позивача, у якій відповідач-1 просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
38. ТОВ ІІ "Санворд-Україна" заперечує проти доводів касаційної скарги позивача, повторює доводи, надані судам попередніх інстанцій, та, посилаючись на норми права, які діяли з 2002 року та послідовно замінювали одна одну з того часу щодо регулювання кадастрових номерів земельних ділянок та інші норми права, вказує на те, що позивач не довів існування прав на належним чином виділену та визначену відповідно до чинного законодавства земельну ділянку як об`єкт цивільного права за договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, оскільки відповідно до умов застосування статті 120 ЗК України та 377 ЦК України істотною умовою цього договору мав би бути кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої переходить право оренди. Зазначений у договорі купівлі-продажу від 26 березня 2010 року номер спірної земельної ділянки 010 не відповідає вимогам законодавства України, а тому не є кадастровим номером земельної ділянки і доказом для підтвердженням набуття права оренди на спірну земельну ділянку 010. Автоматичний перехід права позивача на спірну земельну ділянку 010 не відбувся, оскільки ця земельна ділянка не була сформована у відповідності до вимог законодавства як об`єкт цивільних прав. Суди попередніх інстанцій правильно застосували статті 120 ЗК України та 377 ЦК України.
39. Складаючи ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 відповідач-2 враховував усю інформацію, яка існувала відповідно до діючого законодавства та мала бути врахована ним.
40. ТОВ ІІ "Санворд-Україна" не оспорює та не заперечує право власності позивача на спірну будівлю. На спірній виділеній земельній ділянці 0230 відсутнє нерухоме майно позивача. Суди попередніх інстанцій правильно застосували статтю 392 ЦК України.
(3) Позиція ГУ Держгеокадастру у місті Києві (відповідач-3)
41. 18 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у місті Києві на касаційну скаргу позивача, у якій відповідач-3 просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
42. ГУ Держгеокадастру у місті Києві заперечує проти доводів касаційної скарги позивача, повторює доводи, надані судам попередніх інстанцій та, посилаючись на норми діючого законодавства, стверджує, що складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, так само як і державна реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230. Відповідач-3 вказує на те, що зауваження позивача не відповідають дійсним обставинам справи. Суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та дійшли правильних висновків. Відсутні підстави для скасування державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230.
43. На момент складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 відповідач-2 враховував усю інформацію, яка існувала відповідно до діючого законодавства та мала бути врахована ним, тому і відповідач-3 не допустив порушень щодо перевірки такої документації.
44. Зауваження відповідача-3 щодо кадастрового номеру спірної ділянки 010 та переходу до позивача прав користування нею, оформлення переходу цих прав корелюються з позицією відповідача-1.
(4) Позиція інших учасників справи
45. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України це не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА У ІНШИХ СУДОВИХ СПРАВАХ
46. 26 березня 2010 року між ТОВ "Транселектромонтажбуд" як покупцем та ЗАТ "Транселектромонтаж" як продавцем укладено договір купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. А. цього ж дня та зареєстрований в реєстрі за № 462.
47. Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року ЗАТ "Транселектромонтаж" продало, а ТОВ "Транселектромонтажбуд" придбало майновий комплекс позивача (що складається з: головного корпусу та адміністративно-побутового приміщення (літ. А, Б) площею 2 222,8 кв. м, боксів ремонтних (літ. В) площею 489,5 кв. м, будівлі ремонтного цеху (літ. Г) площею 213,9 кв. м, будівлі матеріального складу (літ. Д) площею 303,1 кв. м, будівлі панельної збірної (літ. Ж) площею 305,2 кв. м, прохідної диспетчерської (літ. Л) площею 13,2 кв. м, напівпідземного складу ПММ, (літ. М) площею 107,1 кв. м, загальною площею 3 654,80 кв. м, що розташований в місті Києві на вулиці Зрошувальна, 17).
48. Згідно із пунктом 1.5 договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, майновий комплекс позивача належав ЗАТ "Транселектромонтаж" на праві колективної власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030, виданого Головним управлінням з питань майна 10 серпня 2001 року на підставі наказу від 10 серпня 2001 року № 526-В та реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації 04 жовтня 2001 року, про що здійснено запис в реєстрову книгу № 10з-32 за реєстровим № 715-з.
49. Всі вказані складові частини зазначеного майнового комплексу позивача повністю відповідають переліку складових частин цього майнового комплексу, закріпленому в Додатку до Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030 від 10 серпня 2001 року, в тому числі спірна будівля. Цей Додаток до Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030 не містить таких частин зазначеного об`єкта нерухомого майна як Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII).
50. 02 квітня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було зареєстровано право власності позивача на зазначений майновий комплекс загальною площею 3 654,80 кв. м, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 02 квітня 2010 року № 017641.
51. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 квітня 2016 року № 57260699 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29229802 від 13 квітня 2016 року) внесено запис про право власності 14141466 від 12 квітня 2016 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію за ТОВ ІІ "Санворд-Україна" права власності на склад-ангар літера 2Д (загальна площа 1 404 кв. м), що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 17.
52. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 квітня 2016 року № 57256544 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29229016 від 13 квітня 2016 року) внесено запис про право власності 14140720 від 12 квітня 2016 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію за ТОВ ІІ "Санворд-Україна" права власності на гараж літера 2Г (загальна площа 126 кв. м), що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 17.
53. Вказані у пунктах 51 та 52 цієї постанови Верховного Суду записи про право власності ТОВ ІІ "Санворд-Україна", а також зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не були скасовані в судовому порядку, докази протилежного в матеріалах цієї справи відсутні.
54. В якості підстави виникнення права власності ТОВ ІІ "Санворд-Україна" на вказані у пунктах 51 та 52 цієї постанови Верховного Суду об`єкти нерухомого майна (склад-ангар (літера 2Д) 1 404 кв. м, гараж (літера 2Г) 126 кв. м) зазначена ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74. Відповідно до матеріалів справи № 7/74 Відкрите акціонерне товариство "Укрстальконструкція" (далі - ВАТ "Укрстальконструкція") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ ІІ "Санворд-Україна" про зобов`язання звільнити та повернути, крім іншого, виробничі приміщення загальною площею 324 кв. м на суму 56 420,00 доларів США в приміщенні закритого складу, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17, а також про стягнення вартості частини майна ТОВ ІІ "Санворд-Україна" пропорційну частці ВАТ "Укрстальконструкція" у статутному фонді ТОВ ІІ "Санворд-Україна", що дорівнює 7 %, та стягнення належної ВАТ "Укрстальконструкція" частки прибутку, одержаного ТОВ ІІ "Санворд-Україна" в 2004 році. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09 лютого 2006 року між ВАТ "Укрстальконструкція" та ТОВ ІІ "Санворд-Україна" в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинене. На момент розгляду судом першої інстанції цієї справи ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74 набула чинності.
55. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2018 року у справі № 7/74, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 січня 2019 року, закрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транселектромонтажбуд" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року.
56. З оскарженням в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74 до суду звернулось ПрАТ "Транселектромонтаж". Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року у справі № 7/74 (після скасування постановою Верховного Суду від 20 травня 2019 року ухвали апеляційного суду від 18 лютого 2019 року та повернення справи № 7/74 до апеляційного суду для продовження розгляду) відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ "Транселектромонтаж" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Транселектромонтаж" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74.