У Х В А Л А
05 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/578/18
Провадження № 11-319заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/578/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправним і скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати ВККС повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020, позивачка звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Апеляційну скаргу подано у строк, установлений частиною першою статті 295 КАС України, за формою та змістом апеляційна скарга відповідає статті 296 КАС України.
Підстав для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Відповідно до статті 306 КАС України здійснено підготовку справи до апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга містить клопотання позивача про розгляд справи за його участю.
Відповідно до частини третьої статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають участі сторін.
З огляду на доводи апеляційної скарги, зміст оскаржуваного судового рішення, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany" ("Axen проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Varela Assalino v. Portugal" ("Varela Assalino проти Португалії"), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.