У Х В А Л А
06 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/22513/17
Провадження № 12-67звг20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представника позивача - Бабака В.С.
представника відповідача - Шевченка Ю.А.,
розглянула в судовому засіданні заяву Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року усправі № 910/22513/17
за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк",
про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 851 480,29 грн, та
УСТАНОВИЛА:
16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 910/22513/17,якою касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнила частково: постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року скасувала; рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року змінила, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишила в силі.
21 серпня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" (далі - ВНПФ "Причетність") про перегляд зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Заява мотивована тим, що 08 травня 2020 року відбулася державна реєстрація припинення ПАТ "Український бізнес банк" (далі - ПАТ "Укрбізнесбанк") як юридичної особи. У результаті ліквідації банку жодна юридична особа не була визначена як його правонаступник, виконання зобов`язання банку не покладалось на інших осіб законом або іншим нормативно-правовим актом. Тобто до винесення Великою Палатою Верховного Суду остаточної постанови у справі № 910/22513/17 процедура ліквідації банку завершилась, банк є ліквідованим, а його зобов`язання перед ВНПФ "Причетність" за договором є припиненими. Обставина припинення зобов`язань ПАТ "Укрбізнесбанк" перед ВНПФ "Причетність" на підставі статті 609 ЦК України є нововиявленою в розумінні частини другої статті 320 ГПК України.
Відомості про зазначену обставину не публікувались у засобах масової інформації. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформацією про державну реєстрацію припинення ПАТ "Укрбізнесбанк" був отриманий представником ВНПФ "Причетність лише 19 серпня 2020 року.
Ухвалою від 03 вересня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду вказану заяву залишив без руху на підставі статті 174, пункту 2 частини третьої статті 322 ГПК України та надав строк на усунення недоліків. На виконання вимог цієї ухвали позивач надіслав копію платіжного доручення про сплату судового збору.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 вересня 2020 року відкрила провадження за нововиявленими обставинами у справі № 910/22513/17 та призначила заяву до розгляду на 06 жовтня 2020 року.
У судовому засіданні 06 жовтня 2020 року представник ВНПФ "Причетність" підтримав свою заяву, представник Фонду проти задоволення зазначеної заяви заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою, другою статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частинами першою - третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.