Постанова
іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/12063/18
провадження № 51-1182км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Воронова В. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Воронова В. І. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020003880, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцята жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, крім житла, на строк: за ч. 4 ст. 187 КК - 9 років; за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - 10 років.
На підставі положень ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, крім житла, що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та цивільного позову.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 квітня 2018 року, перебуваючи на території м. Києва, спланував здійснити напад на будь-якого водія автомобіля, який надає послуги з перевезення пасажирів, з метою заволодіння майном шляхом вчинення розбійного нападу та вбивства.
Того ж дня приблизно о 17:00 ОСОБА_1, реалізуючи попередньо розроблений злочинний план, підійшов до автомобіля "Шкода" (д.н.з. НОМЕР_1 ) з позначкою "ТАХІ" на даху, який був припаркований біля зупинки громадського транспорту поруч з будинком на просп. Науки, 4 у м. Києві і за кермом якого перебував ОСОБА_2 .
Обговоривши вартість поїздки, ОСОБА_1 замовив ОСОБА_2 перевезення його на вказаному транспортному засобі до автомобільної стоянки на вул. Ващенка, 7 в м. Києві.
29 квітня 2018 року приблизно о 17:28 ОСОБА_1, перебуваючи на передньому сидінні автомобіля "Шкода" (д.н.з. НОМЕР_1 ), який був зупинений за його вимогою на автомобільній стоянці на вул. Ващенка, 7 в м. Києві, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний план, спрямований на напад з метою заволодіння майном, завдав раніше приготовленим саморобним шилом декілька цілеспрямованих ударів у ділянки живота, лівої частини грудної клітки та голови ОСОБА_2, заподіявши останньому тілесні ушкодження (легкі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та тяжкі).
Коли ОСОБА_1 напав та почав завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_2, останній, неочікувано для нападника, вирвався і вибіг з автомобіля в бік виїзду з автостоянки та проїзної частини дороги, голосно кличучи на допомогу. ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію злочинного плану, став переслідувати потерпілого ОСОБА_2, однак, зрозумівши, що його незаконні дії можуть бути викриті, припинив переслідування потерпілого і покинув місце вчинення злочину. Утікаючи з місця події, ОСОБА_1 підібрав із землі належні потерпілому ОСОБА_2 сонцезахисні окуляри вартістю 300 грн, які впали з його голови під час переслідування, та заволодів ними.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Воронов В. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню (ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК), та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засуджено через суворість, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Сторона захисту вважає рішення судів незаконними та необґрунтованими з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Також адвокат зазначає про невстановлення під час судового розгляду стороною обвинувачення того, що ОСОБА_1 мав умисел, спрямований на замах на умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів, та не доведено його умислу на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій) під час вчинення злочину.
Захисник Воронов В. І. наголошує на тому, що не надано належної правової оцінки показанням потерпілого ОСОБА_2 і обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності умислу на заволодіння особистим майном потерпілого, а відповідно дії його підзахисного кваліфіковано неправильно.
Крім того, скаржник зазначає про відсутність корисливого мотиву на заволодіння майном (сонцезахисними окулярами) потерпілого під час заподіяння останньому тілесних ушкоджень, що виключає наявність у діях ОСОБА_1 зазначеної кваліфікації (ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК).
Водночас захисник наголошує на тому, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, не врахував даних про особу підзахисного, який раніше несудимий, одружений та на утриманні має дитину ОСОБА_3, 2009 року народження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Воронов В. І. підтримали касаційну скаргу, просили скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Прокурор Кузнецов С. М. заперечив проти задоволення касаційної скарги, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а виходить з обставин, установлених цими судами.
Аргументи сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, та правильність кваліфікації його дій за цими нормами кримінального закону суд сформував на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
На думку суду касаційної інстанції, висновки районного суду про винуватість ОСОБА_1, зокрема у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, встановив, що висновок районного суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, з корисливих мотивів, оскільки ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах, оцінених відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Апеляційний суд, спростовуючи доводи, зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1, про неправильну юридичну оцінку його дій, у своєму рішенні навів, зіставив і проаналізував покладені в основу вироку конкретні докази, зокрема: показання обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ; дані, що містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08 травня 2018 року, протоколах огляду місця події від 29 квітня, 01 травня та ілюстрованих фототаблицях до них, протоколах огляду відеозаписів, та відеозаписи з камер відеоспостереження, розміщених на приміщеннях магазину "АТБ" на просп. Лобановського, 119 у м. Києві, від 07 травня 2018 року та розміщених на території автомобільної стоянки на вул. Ващенка, 7 у м. Києві від 08 травня 2018 року, дані протоколу та відеозапису з камери мобільного телефону свідка ОСОБА_5 від 17 травня 2018 року, протоколу огляду речей від 20 червня 2018 року, протоколу пред`явлення предметів для впізнання з фототаблицею та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 червня 2018 року, слідчого експерименту, проведеного 01 травня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Воронова В. І., а також проаналізував висновки проведених у справі експертних досліджень (судово-медичної експертизи від 15 червня 2018 року № 904/е, амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 29 травня 2018 року № 358); довідки КМКЛ ШМД від 30 квітня 2018 року № 101. Зміст цих доказів детально викладено в судових рішеннях.