Постанова
іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 589/2313/18
провадження № 51-841км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Костюка О. С.,
засуджених ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_2 ,
захисників Островської Г. В. (у режимі відеоконференції),
Мороко С. О. (у режимі відеоконференції),
перекладача Ніколаєнка А. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 січня 2019 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року щодо нього і захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Островської Ганни Вікторівни на вирок Полтавського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018200110000609 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, та
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 січня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29 квітня по 01 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 29 квітня 2018 року за попередньою змовою між собою, маючи умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, будучи обізнаними про місце проживання ОСОБА_3, взявши з собою заздалегідь приготовану ними для заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому дерев`яну биту, зайшли до 5-го під`їзду будинку АДРЕСА_3 , де, піднявшись на майданчик між першим та другим поверхами, стали чекати потерпілого. Побачивши, що потерпілий ОСОБА_3 заходить до під`їзду, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 дочекалися, поки він проходитиме повз них, та близько 14:40 29 квітня 2018 року ОСОБА_1 завдав битою удару потерпілому по голові. Після отриманого удару потерпілий ОСОБА_3 розвернувся і схопив ОСОБА_2, а ОСОБА_1 з битою в руках втік з місця вчинення злочину.
У результаті розбійного нападу ОСОБА_3 заподіяно легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 намагався заволодіти барсеткою потерпілого, в якій були грошові кошти в сумі 20 000 грн, однак із незалежних від їх волі причин заволодіти вказаним майном не вдалося, оскільки їхні дії були припинені потерпілим, після чого ОСОБА_2 потерпілий затримав на місці вчинення злочину, а ОСОБА_1 вдалося втекти.
Полтавський апеляційний суд вироком від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК. призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна та ОСОБА_2 - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційних скаргах
За змістом касаційної скарги захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Островська Г. В., не погоджуючись із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що скасовуючи рішення місцевого суду про застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК, суд апеляційної інстанції недостатньо врахував те, що засуджений давав правдиві показання під час допиту, брав участь у такій слідчій дії, як відтворення обстановки і обставин події, що свідчить про щире каяття, має молодий вік, раніше не судимий, попросив вибачення у потерпілого. Захисник стверджує про відсутність відеозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що в суді апеляційної інстанції не було продовжено допиту засудженого ОСОБА_1, а це істотно порушує вимоги кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що засудженому ОСОБА_1, який є іноземцем та володіє лише рідною та російською мовами, було вручено вирок апеляційного суду, складений українською мовою.
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_2, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального законута неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.Вказує на те, що в матеріалах провадження відсутні докази, які підтверджують винуватість його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Вважає, що його дії кваліфіковано неправильно за ч. 2 ст. 187 КК, адже умислу на розбій у нього не було. Зазначає про відсутність у судових рішеннях попередньої змови з ОСОБА_1, і про те, що в матеріалах провадження відсутній аудіозапис судового засідання в суді апеляційної інстанції. Вказує про те, що суди не зарахували йому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29 квітня по 01 травня 2018 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційні скарги з доповненнями прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги- без задоволення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Островська Г. В. підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її та скасувати вирок апеляційного суду.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та його захисник Мороко О. О. підтримали касаційну скаргу з доповненнями, просили її задовольнити і скасувати судові рішення.
Прокурор Костюк О. С. заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З огляду на положення ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розглядуне є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ґрунтуються: на показаннях самого обвинуваченого ОСОБА_1, який підтвердив факт заподіяння потерпілому тілесного ушкодження; показаннях потерпілого ОСОБА_3, який докладно пояснив обставини скоєного проти нього кримінального правопорушення; показаннях свідка ОСОБА_4, яка перебуваючи вдома, почула крик і побачила потерпілого, що стояв у дверях у крові; даних відеозапису камер відеоспостереження у приміщенні магазину "Аврора 123", відповідно до якого обвинувачені придбали биту; фактичних даних протоколу пред`явлення особи для впізнання від 07 травня 2018 року, згідно з яким потерпілий упізнав ОСОБА_1 як особу, яка скоїла щодо нього розбійний напад; даних протоколів проведення слідчих експериментів від 18 травня 2018 року за участю потерпілого, від 21 травня 2018 року за участю ОСОБА_1 та від 29 травня 2018 року за участю ОСОБА_2 ; висновку експерта щодо наявного у потерпілого тілесного ушкодження та інших доказах, зміст яких докладно наведено у вироку.
Усім цим доказам суд відповідно до ст. 94 КПК дав оцінку з точки зору належності, допустимості, а сукупності доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Такий висновок повністю узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" (рішення від 21 квітня 2011 року) та "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" (рішення від 06 грудня 1988 року), у рішеннях яких зазначено, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (параграфи150, 253).
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про належність і допустимість цих доказів з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про відсутність у його діях попередньої змови з ОСОБА_1 про вчинення злочину є безпідставними.