Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 297/214/19
провадження № 51-2171км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,
прокурора Чечерського В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070060000831, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13 жовтня 2018 року о 01.00 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ 21063", рухаючись по вулиці Арпада в с. Дийда Берегівського району в напрямку м. Берегове, в порушення вимог п. п. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, втратив керування автомобілем та виїхав за межі проїзної частини, де допустив зіткнення з деревом. Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни, оскільки призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, зокрема вказує на необґрунтованість застосування положень ст. 75 КК України. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції безпідставно виключено обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.
Від засудженого та його захисника Лемака Е. М., а також потерпілого ОСОБА_2, надійшли заяви з проханням розглянути касаційну скаргу прокурора без їх участі. Просять відхилити вказану скаргу.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи з приписівст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що прокурор подавав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке необхідно відбувати реально.
Залишаючи вищевказану апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України в ухвалі не навів належних обґрунтувань на спростування викладених у ній доводів щодо неправильності застосування до ОСОБА_1 місцевим судом положень ст. 75 КК України, й, у зв`язку з цим, м`якості призначеного покарання.