Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 554/5950/17
провадження № 51-5391км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Баленка Р.В. (у режимі відеоконференції),
прокурора Титаренка Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року стосовно нього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170040002511, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 11 вересня 2018 року за вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішеннь і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2018 року, більш суворим, визначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.
За ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 червня 2017 року близько 00:30, перебуваючи у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, повторно, таємно заволодів автомобілем марки ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, червоного кольору, вартістю 49 822,56 грн, належним на праві користування ОСОБА_2 . Надалі під час проїзду залізничним переїздом 127 км П410 біля с. Вільховий Ріг Полтавського району Полтавської області він не впорався з керуванням вказаного транспортного засобу, допустивши його перекидання і пошкодження, чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки на суму 22 921,13 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На переконання касатора, суд першої інстанції в основу обвинувального вироку поклав докази, які слід було визнати недопустими, а саме: фактичні дані протоколу огляду місця події від 18 жовтня 2017 року, у ході якого було оглянуто електронний носій з інформацією щодо вхідних/вихідних з`єднань між ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_3 (у зв`язку з тим, що його було складено із порушенням вимог ст. 290 КПК України); протоколу впізнання за фотознімками (оскільки жодна підстава для проведення впізнання саме за фотознімками відсутня); протоколу слідчого експерименту (у зв`язку з тим, що експеримент було проведено не у наближений до вчиненого кримінального правопорушення час). Вказує, що усупереч вимогам ст. 290 КПК України йому не було відкрито речового доказу - автомобіля марки ВАЗ- 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, червоного кольору. Крім цього, посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які би могли підтвердити його алібі. Також зазначає, що під час ухвалення вироку, належним чином не було враховано показання свідка ОСОБА_3 . Додатково акцентує увагу на тому, що у ході досудового розслідування з боку працівників правоохоронних органів до нього застосовувались недозволені методи слідства. При цьому апеляційний суд необхідним чином не перевірив та не усунув зазначених порушень, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, а отже, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник Баленко Р.В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу останнього і просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Прокурор Титаренко Ю.О. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1, суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, узгоджується з диспозицією норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Мотивуючи такі висновки, суд врахував показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та послався на ряд доказів, які вважав допустимими і такими, що узгоджуються з вищенаведеними показаннями потерпілого та свідків, а саме на фактичні дані протоколу впізнання за фотознімками від 11 липня 2017 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 08 червня 2017 року, висновку експерта від 08 червня 2017 року № 771, протоколу огляду місця події від 07 червня 2017 року, протоколу огляду вилучених в установленому законом порядку на підставі ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 липня 2017 року відомостей локалізації номерів мобільних телефонів ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 ).