Постанова
іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 347/1360/17
провадження № 51-3920км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Вус С. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року в кримінальному провадженні № 12016090000000179 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.За цим же вироком стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
Як установив суд, ОСОБА_1 16 вересня 2016 року о 19:57,керуючи не зареєстрованим у встановленому порядку автомобілем марки "Nissan Almera" із несправною гальмівною системою, що виразилось у демонтажі гальмівних накладок гальмівних механізмів задніх коліс, на яких, крім цього, були встановлені шини різних моделей із різними малюнками протектора, що забороняє експлуатацію такого транспортного засобу відповідно до п. 31.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії і практичних навиків у керуванні ними, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп`яніння, що суперечить вимогам пп. "а" 2.9 ПДР і значно знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, рухаючись автодорогою сполученням Татарів-Кам`янець-Подільський у напрямку с. Татарів, в с. Уторопи Косівського району Івано-Франківської області, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити зустрічний транспортний засіб, що рухався прямолінійно, перед поворотомліворуч на вул. Колгоспну, проявив неуважність, змінюючи напрямок руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожньої обстановки і станутранспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, всупереч вимогам пунктів10.4, 16.13 ПДР не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу, розпочав маневр повороту ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із мотоциклом марки "Fada" під керуванням водія ОСОБА_3 .
Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки "Fadа" ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду постановою від 05 грудня 2019 року касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнив частково, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу потерпілих задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. За цим же вироком стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, в розмірі 3800 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості,просить вирок змінити, пом`якшити призначене йому покарання та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої. На обґрунтування своєї позиції вказує про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав пом`якшуючими покарання обставинами щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Зазначає, що апеляційний суд всупереч ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) вийшов за межі обвинувачення, оскільки у вироку вказав про фактичне залишення ним місця ДТП. Крім того, стверджує про на неправильне вирішення цивільного позову потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_2 просить судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурор Костюк О. С. вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікаціїйого дій за ч.2ст. 286 КК у касаційному порядку не оспорено.
За частиною 2ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючивирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Доводи в касаційній скарзі засудженого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не ґрунтуються на вимогах закону і є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності й індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.
Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, не в повній мірі звернув увагу на точні положення закону, згідно з якими під час вирішення зазначених питань має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.
Так, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання,обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання, дослідив і врахував дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, утримує двох неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував шкоду потерпілим. Взяв до уваги суд і обставини, які пом`якшують покарання, - наявність ІІІ групи інвалідності, добровільне часткове відшкодування шкоди, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, суд зважив на те, що потерпілий ОСОБА_4 під час керування мопедом перебував у стані алкогольного сп`яніння.