Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 607/12175/16-ц
провадження № 61-20109св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молиня Романа Петровича на постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (далі - ТОВ "ПГ "Терполімергаз") про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 65 555,10 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На обґрунтування позову посилався на те, що він з 01 лютого 2015 року працював майстром виробництва у ТОВ "ПГ "Терполімергаз", а 26 травня 2016 року звільнився за згодою сторін. Проте відповідач не здійснив виплату належних сум при звільненні. Виплату було здійснено лише 03 червня 2016 року, але не у повному обсязі. Загальна заборгованість із заробітної плати та інших обов`язкових виплат становить 65 555,10 грн, крім того, із відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ТОВ "ПГ "Терполімергаз" на користь ОСОБА_1 9 524,27 грн заборгованості із заробітної плати, 100 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість із заробітної плати становить 9 524,27 грн, яка підлягає стягненню. Стягуючи із відповідача на користь позивача 100 000 грн за час затримки розрахунку при звільненні, а не 529 550,12 грн, суд першої інстанції виходив із принципу співмірності та зменшив розмір відшкодування.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2019 року в частині стягнення з ТОВ "ПГ "Терполімергаз" на користь ОСОБА_1 100 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76 890,67 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції встановлено, що сума заборгованості із заробітної плати становить не 65 555,10 грн, а 9 524,27 грн, а тому із застосуванням принципу співмірності дійшов висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 100 000 грн до 76 890,67 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молинь Р. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не врахував висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 209/3490/16, відповідно до якого нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 02 лютого 2015 року між ТОВ "ПГ "Терполімергаз" (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено цивільно-правову угоду, відповідно до умов якої замовник доручає виконати певний вид робіт, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати роботу майстра виробництва (пункт 1.2 угоди). Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем роботу. Документ, який підтверджує виконання робіт за цим договором, є підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт (пункт 2.1 угоди). За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду, розмір якої визначається за домовленістю сторін. Остаточна вартість виконаних робіт визначається актом. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється на підставі акта виконаних робіт один раз на місяць (пункт 2.3 угоди).
01 квітня 2015 року ТОВ "ПГ "Терполімергаз" (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) складений акт приймання виконаних робіт, відповідно до якого виконавцем, у період з 01 березня 2015 року до 31 березня 2015 року, виконана робота майстра виробництва і вартість виконаних робіт становить 1 000 грн.
23 березня 2015 року між ТОВ "ПГ "Терполімергаз" (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник) укладений трудовий договір, відповідно до умов якого працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (пункт 1.1 трудового договору). Умовами вказаного трудового договору сторони погодили таке: працівник приймається на роботу за основним місцем роботи за посадою майстра виробництва (пункт 1.4, 1.5 трудового договору); роботодавець зобов`язаний виплачувати працівнику заробітну плату згідно з умовами, зазначеними в цьому договорі (пункт 2.3.1 трудового договору); у разі запровадження для працівника роботи позмінно (окремий наказ по підприємству) з підсумовуючим обліком робочого часу з обліковим періодом місяць; час початку і закінчення роботи, вихідні дні визначаються графіками роботи (змінності), які розробляються і затверджуються роботодавцем (пункт 3.4 трудового договору); за виконання обов`язків, передбачених цим договором, працівнику встановлюється заробітна плата у розмірі 2 000 грн на місяць; виплата заробітної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством, працівнику надається щорічна оплачувана відпустка згідно з законодавством України, працівнику можуть встановлюватися надбавки та інші заохочення за інтенсивність і високу якість роботи та інші показники діяльності, надбавки та інші заохочення встановлюються окремим наказом директора підприємства (пункти 4.1-4.3 трудового договору). Строк дії трудового договору розпочинається з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2015 року. Трудовий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Умови цього договору можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі
(пункти 7.1- 7.2 трудового договору).
Відповідно до наказу від 23 березня 2015 року № 13/01-К ОСОБА_1 прийнято на посаду майстра виробництва за умовами контракту до 31 грудня 2015 року з окладом 2 000 грн та надбавкою за роботу у нічні години у розмірі 20 %.
Згідно з наказом від 01 квітня 2015 року № 15/01 у ТОВ "ПГ "Терполімергаз" затверджений штатний розпис, згідно з яким посадовий оклад майстра виробництва у 2015 році встановлений у розмірі 2 000 грн.
Наказом від 12 січня 2016 року № 01/1 у TOB "ПГ "Терполімергаз" затверджений штатний розпис, згідно з яким посадовий оклад майстра виробництва у 2016 році встановлений у розмірі 6 000 грн.
26 травня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ "ПГ "Терполімергаз" із посади майстер виробництва (наказ № 19/1-К).
ОСОБА_1 у день звільнення працював, проте за трудовою книжкою та виплатою всіх сум, що належать йому від підприємства, звернувся лише 03 червня 2016 року та у цей день менеджер із адміністративної діяльності видала ОСОБА_1 його трудову книжку, про що свідчить запис у Книзі обліку руху трудових книжок ТОВ "ПГ "Терполімергаз" за № 115, а головний бухгалтер провів остаточний розрахунок із позивачем із виплатою обов`язкових при звільненні сум у розмірі 5 298,95 грн.