Постанова
Іменем України
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 201/13314/18
провадження № 61-20842св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба Віталій Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба В. М., про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
На обґрунтування позовних вимог посилався на такі обставини. 30 травня 2005 року він уклав з АТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір № DNU0GK00000511, на підставі якого отримав кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 310 760 дол. США, зі строком повернення до 30 травня 2012 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2015 року він уклав з банком договір іпотеки № DNU0GK00000511, на підставі якого передав у іпотеку будівлю фруктосховища з належними спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 16 березня 2017 року він дізнався про те, що 01 грудня 2016 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба В. М. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю фруктосховища за АТ КБ "ПриватБанк" шляхом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Пункт 29 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", а саме, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця. Проте у порушення статті 35 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV), пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), пункту 18.11 договору іпотеки банк не надсилав, а він не отримував вимоги щодо усунення порушення, висновку про оцінку предмета іпотеки, що призвело до порушення умов договору, порушення його права власності на нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, просив визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М. про державну реєстрацію права власності на будівлю фруктосховища за АТ КБ "ПриватБанк", скасувати у державному реєстрі запис про право власності за АТ КБ "ПриватБанк".
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32660501 від 01 грудня 2016 року, на підставі якого за АТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на предмет іпотеки - будівлю фруктосховища, загальною площею 1636,10 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 17749029 на будівлю фруктосховища, загальною площею 1636,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1102005812101) за АТ КБ "ПриватБанк". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк реєструючи за собою право власності на спірне майно, не дотримався вимог пункту 61 Порядку № 1127 та статті 35 Закону № 898-IV, оскільки не надав належних доказів, які б підтверджували, що він надіслав на адресу позивача повідомлення про усунення порушень та про намір задовольнити свої вимоги шляхом переходу до банку права власності на предмет іпотеки.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обов`язковою умовою державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень та завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що іпотекодержатель надсилав іпотечну вимогу про усунення порушень на адресу ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно за банком. Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що виконав повністю основне зобов`язання. Оскільки основне зобов`язання позивач не виконав, то позовні вимоги не підлягають задоволенню. Приватний нотаріус не має права на безпідставну відмову в прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії. Крім того, суд для встановлення всіх обставин справи мав витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. документи, на підставі яких він здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про що банк заявляв відповідне клопотання, проте суд безпідставно залишив зазначене клопотання без задоволення.
У грудні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 30 травня 2005 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір № DNU0GK00000511, відповідно до умов якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 310 760 дол США, зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 30 травня 2012 року (а. с. 14, 15).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 травня 2005 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір іпотеки № DNU0GK00000511, предметом якого є будівля фруктосховища літ. "А-1", загальною площею 1636,10 кв. м, яка належить позивачеві на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2005 року. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенською І. Р. та зареєстрований у реєстрі за № 3527 (а. с. 16, 17).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2016 року, індексний № 3266050, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербою В. М., проведено державну реєстрацію за АТ КБ "ПриватБанк" (іпотекодержателем) права власності на будівлю фруктосховища, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1636,1 кв. м (а. с. 18, 19).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою виникнення права власності (номер запису про право власності - 17749029) є договір іпотеки від 30 травня 2005 року, серія та номер 3527, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенською І. Р. (а. с. 19).
Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35