Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 484/920/18
провадження № 61-6992св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області,
треті особи: ОСОБА_2, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області,
за обʼєднаним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області та просив відібрати його малолітніх дітей - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і негайно повернути їх за попереднім місцем проживання та реєстрації.
В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року відібрано його малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, від їх матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, без позбавлення їх батьківських прав, передавши дітей Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області. Цим же рішенням його та ОСОБА_5 попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дітей та виконання в подальшому обов`язків щодо виховання і утримання дітей, передбачених сімейним законодавством. Вирішено питання про стягнення з батьків на користь установи або фізичної особи, де будуть перебувати діти, аліментів на їх утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів їх заробітку до повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року скасовано в частині відібрання дітей від їх батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав з передачею дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей в розмірі 1/3 частки його заробітку та ухвалене в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про відібрання дітей та стягнення аліментів відмовлено. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Враховуючи наведене, наявні правові підстави для відібрання малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і негайного повернення їх за попереднім місцем проживання та реєстрації, тому ОСОБА_5 просив позов задовольнити.
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив відібрати його малолітніх дітей - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і негайно повернути їх за попереднім місцем проживання та реєстрації, тобто йому.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він як батько дітей має переважене право перед іншими особами на їх особисте виховання. Відповідачка ОСОБА_2, яка призначена опікуном його дітей, утримує дітей незаконно, без відповідного рішення суду, оскільки розпорядження про призначення опікуна над дітьми втратило силу у зв`язку з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову про відібрання у нього дітей.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2019 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про негайне відібрання малолітніх дітей і повернення їх за попереднім місцем проживання та цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про негайне відібрання дітей і повернення їх за попереднім місцем проживання об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради та позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності позитивного висновку органу опіки та піклування про повернення дітей позивачу, доказів поліпшення санітарно-гігієнічних та побутових умов, що не завдають шкоди їх фізичному та розумовому розвитку, та з урахуванням нескасованих рішень виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 14 квітня 2017 року № 181 та № 182 про надання малолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11 липня 2017 року № 475 про призначення ОСОБА_2 опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_7, вважав, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2019 року скасоване і ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову.
Відібрано дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, у ОСОБА_2 та повернуто їх батькові ОСОБА_1 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду допущено до негайного виконання.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року про відібрання у ОСОБА_1 дітей без позбавлення його батьківських прав було скасоване постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року, тому діти були розлучені з позивачем всупереч їх волі та бажанню, що є порушенням частини першої статті 9 Конвенції про права дитини та частини першої статті 14 Закону України "Про охорону дитинства".
Висновок органу опіки та піклування про недоцільність повернення дітей позивачу складений органом, який є відповідачем у справі та був позивачем у справі про відібрання дітей у ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що сім`я позивача проживає у старому будинку, який потребує ремонту, орган опіки та піклування не надав докази того, що сім`ї з боку держави надавалась допомога на облаштування будинку.
Позивач є особою з інвалідністю II групи, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з червня 1985 року у зв`язку із захворюванням, отриманим під час проходження військової служби. Однак СК України передбачає лише одну підставу припинення виконання сімейних обов`язків - визнання особи недієздатною. Матеріали справи не містять відомостей про визнання позивача недієздатним.
Орган опіки та піклування подав висновок, який суперечить інтересам дітей, є недостатньо обґрунтованим і недостовірним.
ОСОБА_2 як опікун сумлінно виконує свої обов`язки, створила для дітей належні умови проживання та догляду за ними, однак необхідно враховувати, що вона відповідно до частини третьої статті 249 СК України не мала права перешкоджати спілкуванню дітей з їх батьком. Відповідачі були зобов`язані спробувати врегулювати питання спілкування позивача з дітьми і допомогти йому здійснювати його батьківські права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2020 року і залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2019 року.
У касаційній скарзі посилалася на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вказувала, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права у випадку, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Вказувала на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що всупереч вимогам частини першої статті 171 СК України в матеріалах справи відсутній висновок фахівця-психолога.
Апеляційний суд не дізнався думки самих дітей та їх ставлення як до батька, так і родини опікунів, у якій вони зараз проживають, хоча відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.
Миколаївський апеляційний суд ухвалив рішення виключно з урахуванням інтересів батька, не враховуючи інтереси дітей, при цьому вибірково і однобічно досліджував надані сторонами докази та з невідомих причин частину доказів взагалі не взяв до уваги.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи їй у поданні додаткових письмових доказів, та приймаючи такі письмові докази у позивача, порушив принцип змагальності сторін, передбачений пунктом 4 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Миколаївський апеляційний суд не врахував, що починаючи з 11 серпня 2014 року сімʼю ОСОБА_1 було взято під соціальний супровід у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, а з 01 квітня 2015 року діти перебували на обліку Служби у справах дітей Первомайської міської ради. ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області
У квітні 2020 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2020 року і залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив належним чином всі обставини справи, порушив принцип диспозитивності та змагальності сторін. При розгляді справи суд апеляційної інстанції надав перевагу доказам та доводам позивача, а доводи та письмові докази, надані відповідачем, не взяв до уваги, не надав правову оцінку висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 08 лютого 2018 року, в якому вказано про недоцільність повернення дітей позивачу.
Суд не врахував висновок органу опіки та піклування від 06 березня 2020 року про недоцільність повернення позивачу його малолітніх дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Вказаний висновок був складений на підставі звернення позивача із заявою про надання акту обстеження матеріально-побутових умов проживання для підтвердження усунення ним перешкод для повернення дітей за попереднім місцем проживання.
Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи у зв`язку з хронічним психічним захворюванням, відтак в силу своєї хвороби не може належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.
Апеляційний суд не дослідив, що в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Також суд проігнорував ту обставину, що згідно висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини, станом на 22 листопада 2016 року у ОСОБА_6 виявлено затримку мовного розвитку та гіперметропію слабкого ступеню, а у ОСОБА_4 - змішаний астигматизм.
Згідно висновків від 05 травня 2017 року у ОСОБА_6 виявлено ураження головного мозку неуточненої етіології, затримка мовного розвитку, гіперметропія та інші уточнені вроджені вади серця. У ОСОБА_4 виявлено ураження головного мозку неуточненої етіології, затримку мовного розвитку, астигматизм, вторинну лактазну недостатність, фімоз, деформацію вальгусних стоп. Діти потребували медико-педагогічної корекції.
Вищевказані висновки про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дітей свідчать про те, що діти на момент їх відібрання від батька не були належним чином обстежені та батьком не вчинялись дії, направлені на їх лікування та профілактику захворювань. ОСОБА_1 влаштував дітей до дошкільного навчального закладу тільки після їх відібрання.
Відповідно до статті 18 Конвенції Про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
До роботи з даною сім`єю залучалися неурядові організації, які надавали благодійну допомогу у вигляді продуктів харчування, одягу для дітей. ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності з урахуванням надбавки на дітей. Таким чином, родина ОСОБА_1 була забезпечена як цільовою фінансовою підтримкою, так і соціальними консультаціями, але ситуація в родині залишалася незмінною, батьки систематично не виконували рекомендації щодо виховання та догляду за дітьми, не йшли на контакт із фахівцем з соціальної роботи.
Висновки апеляційного суду про те, що діти були розлучені з позивачем всупереч їх волі та бажанню, не підтверджені жодними доказами. Щоб встановити такі обставини, в матеріалах справи мали би бути наявні так докази, як висновок судово-психологічної експертизи та/або висновок фахівця-психолога. Також малолітніх дітей можна було опитати в суді на підставі статті 232 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, витребувано її матеріали з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та зупинено виконання постанови Миколаївськогоапеляційного суду від 10 березня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2
25 травня 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 квітня 2012 року по 14 березня 2013 року, який був розірваний відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.
Після розлучення батьків народилося двоє дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_8 була народжена до спливу 9 місяців після припинення шлюбу, тому відповідно до частини другої статті 122 СК України вважається такою, що походить від подружжя. По відношенню до ОСОБА_4 позивач ІНФОРМАЦІЯ_6 визнав батьківство. З дня свого народження малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зареєстровані та проживали за місцем проживання ОСОБА_1, а саме по АДРЕСА_1 .
Позивач є особою з інвалідністю II групи, непрацездатний, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра (діагноз - шизофренія, параноїдна форма).
Починаючи з 11 серпня 2014 року родину ОСОБА_1 було взято під соціальний супровід у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, а з 01 квітня 2015 року діти перебували на обліку служби у справах дітей Первомайської міської ради. З цього часу було встановлено контроль за умовами проживання та виховання дітей їх батьками, родину відвідували соціальні та медичні працівники. Згідно щотижневого активного патронажу встановлено, що мати не виконує обов`язки щодо виховання дітей, зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя. Умови проживання дітей вкрай незадовільні. Діти занедбані, брудні, мають неохайний вигляд, у них відсутній чистий одяг, дитячі речі, іграшки, книжки. Постільна білизна дітей брудна, відсутні продукти харчування для приготування їжі.
Неодноразово ОСОБА_5 та ОСОБА_1 притягувались Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 160, частинами першою, другою статті 173-2, частинами першою, другою статті 184 КУпАП.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради від 16 листопада 2016 року № 594 "Про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 " у зв`язку з виникненням загрози життю або здоров`ю дітей доручено управлінню у справах дітей Первомайської міської ради, Первомайському відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області, комунальному закладу "Первомайський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" негайно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають в АДРЕСА_1, у їх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_1, та тимчасово влаштувати малолітніх дітей до педіатричного відділення Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні.
23 листопада 2016 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року відібрано малолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, від їх матері ОСОБА_5 та їх батька ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав, передавши дітей Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області. Цим же рішенням попереджено ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дітей, передбачені сімейним законодавством. Вирішено питання про стягнення з батьків на користь установи або фізичної особи, де будуть перебувати діти, аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів їх заробітку до повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2017 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року залишено без змін.
Рішеннями виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 14 квітня 2017 року № 181 та № 182 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року малолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11 липня 2017 року № 475 опікуном над малолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_7 призначено ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .