ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 814/2651/16
адміністративне провадження № К/9901/40005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (головуючий суддя - Гордієнко Т.О)
та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Потапчук В.О., судді - Семенюк Г.В., Шеметенко Л.П.)
у справі №814/2651/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фльор-С"
до Головного управління ДФС у Миколаївській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фльор-С" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у
Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача з огляду на те, що перевіряючими під час проведення перевірки протиправно не застосовано законодавчо встановлену відносну похибку -+0,8%, а також не враховано наявність нафтопродуктів у трубопроводах, оскільки за обох обставин відносна похибка у бік збільшення або зменшення від різниці з даними бухгалтерського обліку підприємства не перевищувала 0,8%.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкове повідомлення - рішення від 06 грудня 2016 року за №0003811405;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фльор-С" судовий збір у сумі 1 378,00 грн, сплачений платіжним дорученням №293 від 07.12.2016 та платіжним дорученням №320 від 23.01.2017 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відносна похибка у бік збільшення або зменшення від різниці нафтопродуктів згідно з даними бухгалтерського обліку Товариства не перевищувала розміру законодавчо встановленої відносної похибки у розмірі 0,8%, а тому у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення та нарахування Товариству штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 490,20 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що законодавчо встановлена границя відносної похибки +-0,8% була врахована під час вимірювання і внесення результатів у відомість. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що відносна похибка у бік збільшення або зменшення від різниці нафтопродуктів не перевищувала розміру законодавчо встановленої відносної похибки у розмірі 0,8% не відповідають дійсності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення Товариством розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 18.11.2016 за №0250114/29/14/39344386 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.12. ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Перевіркою встановлено надлишок товарно-матеріальних цінностей на суму 1 040,32 грн та нестачу-матеріальних цінностей на суму 2 204,78 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2016 року за №0003811405, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 490,20 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.