ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 810/2406/16
адміністративне провадження № К/9901/12569/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 (суддя - Волков А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (судді - Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати недійсним наказ відповідача від 16.03.2015 №10-3301/15-15-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність";
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та її кадастровий номер 3221289001:01:059:0084 в Державному земельному кадастрі.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що оспорюваним рішенням порушуються її права як землекористувача, адже відповідач не врахував, що земельна ділянка, відносно якої відповідач надав дозвіл на розроблення документації із землеустрою третій особі, 22.05.1992 рішенням органу місцевого самоврядування була передана у користування батькам позивача, а після їх смерті перебуває у її користуванні.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не надано належної оцінки дійсним обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти касаційної скарги, третя особа - ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.05.1992 рішенням Х позачергової сесії ХХХІ скликання Требухівської сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області ОСОБА_3 (матері позивача) виділено земельну ділянку розміром 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства у тимчасове користування терміном на один рік.
Вказане підтверджується копією витягу з господарської книги села Требухів за 1992 - 1995 роки для домогосподарства з особовим рахунком № НОМЕР_1 ; облікової картки по господарському обліку №7861 на 2016 - 2020 року, квитанцій про сплату земельного податку за 2005 - 2016 роки.
У березні 2010 року позивач розпочала процедуру приватизації спірної земельної ділянки. Зокрема, розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 16.03.2010 №482 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, однак, процедуру складання документації із землеустрою позивач не виконала.
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території с. Требухів Броварського району Київської області.
16.03.2015, за результатом розгляду клопотання ОСОБА_2, Головне управління Держземагенства у Київській області видало наказ №10-3301/15-15-сг, відповідно до якого ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, орієнтовною площею земельної ділянки 0,1000 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. У зв`язку з прийнятим рішенням у Державному земельному кадастрі сформовано земельну ділянку за №3221289001:01:059:0084.
На думку позивача, зазначеним наказом і діями відповідача порушуються її права як особи, яка впродовж 24 років добросовісно користується цією ж земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний наказ прийнято відповідачем в межах наданих повноважень і будь яких порушень, в тому числі прав позивача, під час його прийняття в ході розгляду справи встановлено не було, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Відсутні й підстави для скасування державної реєстрації та кадастрового номера спірної земельної ділянки.
При цьому суди виходили з того, що відсутні будь-які документи, які б посвідчували право користування чи власності позивача спірною земельною ділянкою.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог, суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками суддів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої частини 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.