ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2020 року
Київ
справа №803/564/16
адміністративне провадження №К/9901/40840/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року (головуючий суддя - Валюха В.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Клюба В.В., судді - Кухтей Р.В., Яворський О.І.)
у справі №876/9313/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волмакс"
до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волмакс" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Волмакс") звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі- відповідач, контролюючий орган, Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що за результатами проведення камеральної перевірки неможливо дослідити ціль придбавання нафтопродуктів - для комерційного чи некомерційного використання. Вказує на те, що висновки контролюючого органу про неправомірність відображення позивачем кількісних показників в Додатку 6 до декларації акцизного податку ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу та є протиправними, оскільки виходять за межі повноважень контролюючого органу, які встановлені Податковим кодексом України під час проведення камеральної перевірки.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 01 грудня 2015 року №000999310;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛМАКС" за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, а тому висновки контролюючого органу щодо заниження платником акцизного податку за вересень 2015 року, зроблені за результатами проведення камеральної перевірки є передчасними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу. Також суди зазначили, що контролюючим органом жодним чином не спростовано доводи позивача про те, що ТОВ ВТЗ "Авіас" сплачує акцизний податок з реалізації придбаних у ТОВ "Вомакс" паливно-мастильних матеріалів.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, в їх вартість включений 5% акцизний податок і такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9, п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження.
12 червня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ТОВ "Волмакс" за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2018 за №257/21/39467871 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (ПК України) та наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2015 року в сумі 9 490,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність відображення позивачем у п. 5.4 та 6.4 Додатку 6 до декларації з акцизного податку ТОВ "Волмакс" за вересень 2015 року вартість від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 189 798,28 грн, а також вказав, що податкові зобов`язання зі сплати 5-ти відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.12.2015 за №000999310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 14 235,00 грн, з яких за основним платежем - 9 490,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 745,00 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Згідно з п. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Підпунктом 213.1.9 п. 213.1 статті 213 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України встановлено, що базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України).
Згідно з п.п. 215.3.10 п. 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.