ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 809/1634/16
адміністративне провадження № К/9901/40468/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Большакова О.О., Глушко І.В.)
у справі №876/940/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - контролюючий орган, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має пільги зі сплати земельного податку згідно з рішенням Рогатинської міської ради від 11 серпня 2016 року за №346, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення за №21883-05 від 30.06.2016 прийняте Рогатинським відділенням Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 1 002,48 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має пільги зі сплати земельного податку згідно з рішенням 14 сесії Рогатинської міської ради 7 скликання від 11 серпня 2016 року №346 "Про встановлення пільг земельного податку для фізичних осіб 2016 року", яким з 01 січня 2016 року встановлено пільгу по сплаті земельного податку для фізичних осіб громадян в розмірі 100% для присадибної земельної ділянки не більше 0,10 гектарів відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на 2016-2017 роки.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність посилань суду першої інстанції на рішення 14 сесії Рогатинської міської ради 7 скликання від 11 серпня 2016 року №346 "Про встановлення пільг земельного податку для фізичних осіб 2016 року", як на підставу отримання позивачем пільги зі сплати земельного податку, оскільки вказане рішення прийнято міською радою після 15 липня 2016 року, а тому в силу приписів пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України може застосовуватися не раніше 2017 року.
Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2016 року відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення за №21883-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 1 002,48 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністартивного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;
Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Статтею 270 ПК України встановлено, що об`єкти оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.