ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №815/2969/15
адміністративне провадження №К/9901/28169/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року (судді: Кравченко К.В. (головуючий), Градовський Ю.М., Лук`янчук О.В.)
у справі № 815/2969/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС"
до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (далі - ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступником якої є Іллічівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області; далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2015 року №0000492202.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН" мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2015 року відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС".
Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року стягнуто з ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2016 року скасував постанову від 29 вересня 2015 року та додаткову постанову від 12 жовтня 2015 року Одеського окружного адміністративного суду та ухвалив нове рішення, яким задовольнив адміністративний позов: скасував податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2015 року № 0000492202.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями із ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН".
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що у контрагента позивача - ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН" - була відсутня необхідна кількість працюючих та відповідних виробничих потужностей для виконання будівельних робіт. Крім того, позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, що унеможливило встановлення та дослідження факту транспортування переданих матеріалів зі складу замовника - ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" до місця розташування об`єкта будівництва; документів складського обліку, актів списання ТМЦ, регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 28 "Товари на складі"; довіреностей на отримання уповноваженим представником позивача будівельних матеріалів, виробів та конструкції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, тому в задоволенні касаційної скарги ДПІ просить відмовити.
23 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 08 до 10 квітня 2015 року ДПІ на підставі наказу від 07 квітня 2015 року відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ "КОНСТРАКШИН ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 39161193) за період з 01 до 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2015 року № 379/15-03-22-02/03-02/32790229.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 533 844,35 грн за операціями із придбання будівельних послуг у ТОВ "КОНСТРАКШИН ЛАЙН".
13 травня 2015 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000492202, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 825 570,00 грн, зокрема 550 380,00 грн - за основним платежем, 275 190,00 грн - за штрафними санкціями.
Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.