Постанова
Іменем України
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 766/23407/18
провадження № 61-5471св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Кристалбанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Кристалбанк", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс", про визнання зобов`язання припиненим
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Ус О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Майданіка В. В., Семиженко Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" (далі - ТОВ "Дісплей-Плюс"), у якому просив визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором від 31 березня 2008 року № 010/04-02/2127 (далі - кредитний договір), укладеним між ним та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 31 жовтня 2008 року між ним і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір. Заочним рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року, яке набрало чинності 10 липня 2014 року, у справі № 667/1645/14-ц солідарно стягнено з нього як позичальника та з ТОВ "Дисплей Плюс" як поручителя на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором та додатковими угодами до нього в сумі 34 094,52 дол. США, що було еквівалентно 321 404,63 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат. Після зміни строку виконання зобов`язання за кредитним договором - з дати направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, банк втратив право нарахування і стягнення відсотків та неустойки за цим зобов`язанням, проте двічі здійснив донарахування відсотків та пені і станом на 03 листопада 2015 року та на 20 грудня 2016 року. Оскільки позикодавець заперечував факт припинення дії кредитного договору, просив позов задовольнити.
Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 20 травня 2019 року у зв`язку з набуттям права вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу від 24 травня 2017 року замінив ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником Акціонерним товариством "Кристалбанк" (далі - АТ "Кристалбанк").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 02 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що кредитне зобов`язання у валюті кредиту позичальником не виконано, а тому немає правових підстав для визнання кредитного зобов`язання припиненим.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Херсонський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2020 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) залишок несплаченого боргу за вказаним кредитом становить6 898,97 дол. США. Позивач не надав доказів на підтвердження нарахування банком відсотків та пені станом на 03 листопада 2015 року та на 20 грудня 2016 року, тобто після зміни строку виконання основного зобов`язання. Водночас суд встановив, що останнє нарахування відсотків за користування кредитом банк здійснив у межах строку виконання кредитного зобов`язання 27 січня 2014 року. Крім того, суд встановив, і це визнано сторонами у ході апеляційного розгляду справи, що у виконавчому провадженні починаючи із серпня до жовтня 2014 року позичальник виплатив суму заборгованості в національній грошовій одиниці без врахування курсу до грошової одиниці у валюті кредиту станом на час фактичного повернення боргу, який за курсом НБУ становив 13,00 грн за 1 дол. США. У ході розгляду справи позичальник та поручитель вказаних розрахунків не заперечували та не надали належних і допустимих доказів виконання кредитного зобов`язання у валюті і розмірі, встановленому на час фактичного виконання кредитного зобов`язання, та розрахунку із стягувачем. Враховуючи наявність невиплаченої частини основного зобов`язання за кредитним договором, а також за відсутності підстав, передбачених статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у визнанні основного кредитного зобов`язання ОСОБА_1 припиненим.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не врахували, що 14 січня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" скористалося своїм правом на повне дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого відбулася зміна строку його виконання і банк втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом та пеню. Суди не дали належної оцінки його доводам щодо повного виконання зобов`язань за кредитним договором, не звернули уваги на те, що постановою державного виконавця від 03 жовтня 2014 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням заочного рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року про стягнення заборгованості в сумі 321 405,63 грн та дійшли помилкового висновку про наявність у нього непогашеної заборгованості.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 квітня 2020 року справа № 766/23407/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 31 березня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику 01 квітня 2008 року надано споживчий кредит у розмірі 60 000,00 дол. США зі строком повернення до 30 березня 2018 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 березня 2008 року між ТОВ "Дісплей-Плюс" і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений договір поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 і ТОВ "Дисплей-Плюс" надсилалися письмові вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості, однак ці вимоги не були вручені адресатам та залишені без задоволення. Позовна заява про дострокове стягнення кредитної заборгованості у справі № 667/1645/14-ц подана до суду 05 березня 2014 року.
Заочним рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 30 квітня 2014 року, яке набрало законної сили 10 липня 2014 року, у справі № 667/1645/14-ц за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ТОВ "Дисплей-Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено факт порушення ОСОБА_1 і ТОВ "Дисплей-Плюс" зобов`язань за кредитним договором. Під час розгляду цієї справи суд встановив, що на 16 лютого 2014 року заборгованість становить 34 094,52 дол. США, що є еквівалентом 321 405,63 грн, з яких: 31 767,24 дол. США, що є еквівалентом 299 466,59 грн, - заборгованість за кредитом, 2 125,12 дол. США, що є еквівалентом 20 033,29 грн, - заборгованість за відсотками, 973,33 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 932,41 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, а тому дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума боргу саме в іноземній валюті, еквівалент якої встановлений за офіційним курсом НБУ в національній грошовій одиниці станом на час ухвалення судового рішення (1 дол. США = 9,43 грн).
На виконання зазначеного рішення суду 08 серпня 2014 року виданий виконавчий лист № 667/1645 про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в розмірі 321 405,63 грн, який стягувач пред`явив до примусового виконання.
Згідно з постановою державного виконавця від 03 жовтня 2014 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.