Постанова
Іменем України
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 236/3821/18
провадження № 61-6009св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Глушпенко Віталій Олександрович, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року у складі судді Саржевської І. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Санікової О. С., Космачевської Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ "Українська залізниця" до 17 липня 2017 року, був звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
При звільненні ПАТ "Українська залізниця" не виплатило йому заробітну плату за такі періоди: лютий - червень 2016 року в розмірі 570 грн 45 коп., липень 2016 року - 2 241 грн 39 коп., серпень 2016 року - 1 392 грн 71 коп., березень 2017 року - 1 759 грн 03 коп., квітень 2017 року - 3 596 грн, травень 2017 року - 3 596 грн, червень 2017 року - 3 596 грн, липень 2017 року - 1 883 грн 62 коп., а також грошову компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 5 478 грн 20 коп. і вихідну допомогу при звільненні в розмірі 5 392 грн 31 коп.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача заборгованості із заробітної плати за лютий - серпень 2016 року, березень - липень 2017 року, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за лютий - червень 2016 року у розмірі 570 грн 45 коп., березень 2017 року - у розмірі 1 759 грн 03 коп., без утримання із цих сум передбачених законом податків та зборів.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за липень 2016 року у розмірі 2 241 грн 39 коп., серпень 2016 року - у розмірі 1 392 грн 71 коп., квітень - липень 2017 року - у розмірі 11 466 грн 90 коп., одноразову грошову допомогу при звільненні - у розмірі 4 758 грн 87 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки - у розмірі 4 994 грн 84 коп.
Зобов`язано ПАТ "Українська залізниця" утримати з цих сум податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року (день звільнення), та при звільненні він не отримав всі належні йому виплати. Зокрема, позивач частково підтвердив наявність заборгованості із заробітної плати за 2016-2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то вона не підлягає задоволенню, оскільки відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні підтверджено висновком Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 про наявність обставин непереборної сили. Зазначене узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (провадження № 6-2159цс15), від 11 травня 2016 року (провадження № 6-383цс15), від 23 березня 2016 року (провадження № 364цс16), від 23 березня 2016 року (провадження № 365цс16), від 25 травня 2016 року (провадження № 948цс16), від 31 травня 2017 року (провадження № 6-2163 цс16), а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року змінено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за липень 2016 року у розмірі 2 241 грн 39 коп., серпень - у розмірі 1 392 грн 71 коп., квітень - липень 2017 року - у розмірі 12 671 грн 62 коп., одноразову грошову допомогу при звільненні - у розмірі 5 392 грн 31 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки - у розмірі 4 279 грн 89 коп.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та відповідні ним правовідносини, правильно застосував норми права в частині задоволення вимог щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористанні дні відпустки, та відмовив у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, однак невірно розрахував суми цих виплат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Глушпенко В. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив змінити рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та стягнути компенсацію в розмірі 5 478 грн 20 коп., в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що в наказі про звільнення від 17 липня 2017 року № 3281-ОС зазначено, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки у кількості 28 календарних днів. Відповідно до довідки-розрахунку оплати відпустки середньоденний заробіток для розрахунку відпустки складає 195 грн 65 коп., тому сума компенсації за невикористану відпустку має складати 5 478 грн 20 коп. Також судами попередніх інстанцій при розрахунку компенсації за невикористану відпустку не було враховано наказ від 22 березня 2017 року № 43 про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів, яким встановлено коефіцієнт 1,25 збільшення заробітної плати, та накази від 03 січня 2017 року, від 06 січня 2016 року про виплату щомісячної надбавки за вислугу років у 2016-2017 роках.
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то судами попередніх інстанцій не враховано вимоги статті 117 КЗпП України, а висновок ТПП України є неналежним доказом, оскільки має виключно інформаційний характер.
Крім того, науково-правовий висновок, що викладений на бланку ТПП України, не є сертифікатом в розумінні статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 617/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні", пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44 (5).
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ПАТ "Українська залізниця" не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Глушпенко В. О., на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року і витребувано із Краснолиманського міського суду Донецької області цивільну справу № 236/3821/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Глушпенко В. О., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 2015 року перебував у трудових відносинах із Державним підприємством "Донецька залізниця" на різних посадах. З 01 червня 2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів дільниці 2 групи матеріального складу "Родакове" виробничого підрозділу "Луганський відділ служби матеріально-технічного забезпечення".
Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ "Луганський відділ служби матеріально-технічного забезпечення" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"".
Згідно із наказом начальника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 16 березня 2017 року № 58-ДН, починаючи з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу "Луганський відділ служби матеріально-технічного забезпечення" встановлено простій по причинам, незалежних від працівників.
Наказом (розпорядженням) структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 17 липня 2017 року № 3283-ОС ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Відповідно до цього наказу ОСОБА_1 має право на вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 28 днів відпустки.
У підтвердження не виплаченої заробітної плати в матеріалах цієї справи містяться розрахункові листи (табуляграми), в яких зазначені суми до виплати: лютий 2016 року - 680 грн 76 коп., березень 2016 року - 935 грн 20 коп., квітень 2016 року - 1 470 грн 52 коп., травень 2016 року - 1 346 грн 05 коп., червень 2016 року - 3 208 грн 03 коп., липень 2016 року - 1 620 грн 35 коп., серпень 2016 року - 1 126 грн 36 коп., березень - 1 759 грн 03 коп., та копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до якого за липень 2016 року ОСОБА_1 відпрацьовано 13 днів, за серпень 2016 року - 8 днів, березень 2017 року - 12 днів, за квітень, травень, червень та липень - 0 днів.
Відповідно до розрахунку заробітної плати за березень 2017 року сума до оподаткування складає 4 777 грн 11 коп., до якої входить також і оплата простоїв (код 340) в розмірі 1 643 грн 97 коп.
Згідно із копіями табелів обліку використання робочого часу ОСОБА_1, кількість днів простою у квітні - 19 (152 год.), травні - 20 (159 год.), червні - 20 (159 год.), липні - 11 (88 год.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця" згідно додатку № 1.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 затверджено статут ПАТ "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. "Державне підприємство Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
У частині позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги при звільнені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Щодо позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки
Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.