Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/9465/18-ц
провадження № 61-9303св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2007 року між банком
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 3 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості
за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана
ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 20 544,67 грн, з яких: 431,97 грн - заборгованість за тілом кредиту;
15 447,19 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;
3 211 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 954,51 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 31 липня 2007у розмірі 20 544,67 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у складі судді Коренюк А. М. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 544,67 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону.
Короткий зміст судового постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Заочне рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 14 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні
позову АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд виходив із того, що у заяві позичальника зазначена процентна ставка за користування кредитом, проте банк обґрунтовував свої вимоги щодо стягнення процентів, штрафних санкцій Умовами та Правилами надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано. Отже, підстав вважати, що відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, немає, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені
у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження
№ 14-131цс19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у малозначній справі відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 версеня 2020 року справу за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив анкету-заяву та інші надані докази
й дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначену у позові. Сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, оскільки відповідач був повідомлений про умови кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами, що зазначено в анкеті-заяві, яка підписана позичальником
та наявна у матеріалах справи. При цьому, відповідач активно користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість, що підтверджено випискою за рахунком, і доказів, які б спростовували кредитну заборгованість ним не надано. Крім того, апеляційний
суд, пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, невірно застосував її висновки.
Також банк послався на відповідні правові позиції Верховного Суду, які апеляційним судом не враховані.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі
3 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку
зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік
на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана
ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також у анкеті-заяві позичальника від 31 липня 2007 року зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості (а. с. 7).
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 31 березня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 20 544,67 грн, з яких: 431,97 грн - заборгованість
за тілом кредиту; 15 447,19 грн - заборгованість за процентами
за користування кредитом; 3 211 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 954,51 грн - штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.