Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 395/1428/16-ц
провадження № 61-2064св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н",
відповідачі: ОСОБА_1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (далі - ТОВ "Агроконтракт-Н")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан" (далі - СТОВ "Агролан") про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,19 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю.
09 жовтня 2008 року між ТОВ "Агроконтракт-Н" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким відповідач передав належну йому земельну ділянку в оренду товариству строком на п`ять років.
Підпунктом 9.3.4 договору оренди землі передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк, а відповідно до пункту 3.2 договору, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону не пізніше ніж за шість місяців до закінчення терміну його дії, дія договору продовжується.
Позивач належним чином виконував свої обов`язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії направив відповідачу листи-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди.
Після спливу строку дії договору оренди землі ТОВ "Агроконтракт-Н" користувалося спірною земельною ділянкою, обробляло її, сплачувало ОСОБА_1 орендну плату.
Орендодавець у місячний термін не направив жодної відповіді на його листи-повідомлення та не повідомив позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі. Після закінчення терміну дії договору повернення земельної ділянки не здійснювалось.
Порушивши умови договору оренди, ОСОБА_1 не повідомив позивача за шість місяців до закінчення строку дії договору про відсутність наміру продовжувати дію договору на новий термін.
У 2015 році позивачу стало відомо, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Агролан" укладено договір оренди земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача відповідно до договору оренди від 09 жовтня 2008 року.
ТОВ "Агроконтракт-Н" зазначало, що такими діями відповідачів було порушено його переважне право оренди земельної ділянки ОСОБА_1, передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
З огляду на викладене та уточнивши позовні вимоги, ТОВ "Агроконтракт-Н" просило суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Агролан" 02 березня 2015 року, визнати договір оренди землі, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ "Агроконтракт-Н" та ОСОБА_1, поновленим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову ТОВ "Агроконтракт-Н" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроконтракт-Н", не зареєстрований у встановленому законом порядку, є неукладеним, а відтак відсутні підстави для поновлення дії цього договору.
Також суд виходив з того, що існує неоспорений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Агролан" від 05 липня 2017 року, державна реєстрація права землекористування за яким здійснена 06 липня 2017 року. Тому за наявності цього договору відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення дії договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроконтракт-Н".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Агроконтракт-Н" задоволено частково.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,19 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0561, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ "Агроконтракт-Н" та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агроконтракт-Н" судовий збір в сумі 2 893,80 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ "Агроконтракт-Н" та ОСОБА_1, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку відповідно до чинного на той час законодавства, а саме був зареєстрований 08 грудня травня 2009 року спеціальним органом - структурним підрозділом Центру Державного земельного кадастру щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування у складі Держкомзему України. Указаний договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації, 08 грудня 2009 року, згідно зі статтями 210, 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а тому за змістом статті 9 Закону України "Про оренду землі" саме з цього часу породжує для сторін договору права та обов`язки.
У встановленому законом та договором порядку позивач належно та своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надіслав йому проєкт додаткової угоди.
Апеляційний суд дійшов висновку про порушення власником землі вимог, передбачених статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки ОСОБА_1 не звертався до орендаря з пропозиціями щодо істотних умов договору, не повідомив орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору, попередньо не повідомив орендаря про намір укласти договір оренди з новим орендарем, разом з тим земельна ділянка знову була передана ним в оренду іншій особі.
Крім того, ні в період дії договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, ні після закінчення строку його дії ОСОБА_1 не звертався до позивача з приводу невиконання чи неналежного виконання умов договору оренди.
Суд вважав, що за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря про намір укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агроконтракт-Н" в частині визнання договору оренди землі поновленим відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оцінюючи підстави для поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин одночасно положення частин першої-п`ятої та шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", не врахувавши, що зазначені норми стосуються різних підстав поновлення договору оренди землі.
При цьому визнання виникнення переважного права у попереднього орендаря і поновлення договору оренди землі на підставах, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є неможливим, оскільки відсутні такі обов`язкові умови для застосування вказаних норм, як належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором, повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору на новий строк та долучення до такого повідомлення проєкту додаткової угоди.
Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 неодноразово направляв на адресу ТОВ "Агроконтракт-Н" листи-повідомлення про відмову у продовженні строку дії договору оренди землі.
Положеннями Закону України "Про оренду землі" не передбачено обов`язок власника земельної ділянки повідомляти про результати розгляду істотних умов проєкту додаткової угоди до договору оренди землі з метою його продовження.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року, витребувано матеріали цивільної справи № 395/1428/16-ц з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу за позовом ТОВ "Агроконтракт-Н" до ОСОБА_1, СТОВ "Агролан" про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подавали.
Фактичні обставини справи
На підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-КР № 022858, виданого 29 травня 2001 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 3,19 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Агроконтракт-Н" (орендар) було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п`ять років (а. с. 7-8).
Пунктом 14.1 договору оренди передбачено набрання ним чинності після підписання договору сторонами та його державної реєстрації.
Державна реєстрація договору землі здійснена 08 грудня 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП "ЦДЗК", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 08 грудня 2009 року № 04.09.377.00574 та скріплено печаткою вказаного органу.
Земельну ділянку ОСОБА_1 ТОВ "Агроконтракт-Н" орендувало згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.
У пункті 3.2 договору оренди сторони погодили, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.
З метою використання переважного права на поновлення договору оренди землі ТОВ "Агроконтракт-Н" направляло ОСОБА_1 листи-повідомлення від 08 квітня 2013 року № ЛП-29 (а.с.11) та від 08 лютого 2014 року № 39 з відповідною пропозицією та з проектом додаткової угоди № 1 (а. с. 11-13).
Квитанцією про відправлення поштою рекомендованого листа підтверджується, що лист-повідомлення від 08 лютого 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 було направлено позивачем 04 квітня 2014 року на адресу ОСОБА_1 за місцем його проживання в с. Зелене (а. с. 14).
У свою чергу, ОСОБА_1 направив ТОВ "Агроконтракт-Н" листи-повідомлення від 26 квітня 2014 року з квитанцією про відправлення № 5/231 та від 03 червня 2014 року з квитанцією про відправлення № 2/35, у яких повідомив позивача про те, що він, користуючись правом, передбаченим пунктом 3.2 договору оренди, попереджає про відсутність наміру після закінчення терміну дії договору оренди продовжувати з ТОВ "Агроконтракт-Н" дію договору чи укладати новий договір. Після збору врожаю 2014 року вимагав не здійснювати посів сільськогосподарських та інших культур на належній йому земельній ділянці та повернути йому земельну ділянку, вільну від посівів, у стані, придатному для подальшого використання, у термін до 08 грудня 2014 року (а. с. 196, 197).
Згідно з копією журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ "Агроконтракт-Н" за 2014 рік лист ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі зареєстровано 29 квітня 2014 року за вхідним № 164 (а. с. 193-195).
02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Агролан" був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду СТОВ "Агролан" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, площею 3,19 га, строком на 5 років.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність ого чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ТОВ "Агроконтракт-Н" посилалось на наявність правових підстав, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", для визнання договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ "Агроконтракт-Н" та ОСОБА_1, поновленим. Позивач вказував, що належним чином виконував свої обов`язки за договором, більше як за місяць до спливу строку його дії, 08 квітня 2013 року та 08 лютого 2014 року, направляв відповідачу листи-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди, тоді як орендодавець у місячний термін не направив жодної відповіді на його листи-повідомлення та не повідомив позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі.
Також зазначив про те, що після закінчення терміну дії договору оренди землі повернення земельної ділянки не здійснювалось, ТОВ "Агроконтракт-Н" користувалося спірною земельною ділянкою, обробляло її, сплачувало ОСОБА_1 орендну плату, що вказує на автоматичне поновлення дії договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Щодо поновлення договору оренди землі на підставі частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі"
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.