Постанова суду № 642/2916/18 від 07.10.2020 про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 642/2916/18

провадження № 61-8707св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: військова прокуратура Харківського гарнізону, Державна казначейська служба України

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року у складі судді Вікторова В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової прокуратури Харківського гарнізону, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що військовою прокуратурою Харківського гарнізону здійснювалося досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22015220000000001 за ознаками скоєння інспектором прикордонної служби третьої категорії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України Сінчурою С. В. та іншими кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, яке розпочате 05 січня 2015 року.

22 березня 2016 року по вказаному кримінальному провадженню прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.

23 березня 2016 року ОСОБА_1 вручене клопотання про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.

24 березня 2016 року за поданням прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, слідчим суддею Дзержинського району міста Харкова відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО № 27 УДПтС України в Харківській області на 60 днів до 22 травня

2016 року.

19 травня 2016 року за поданням прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону слідчим суддею Дзержинського районного суду міста Харкова продовжено термін дії запобіжного заходу - тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 до 22 червня 2016 року.

22 червня 2016 року підозрюваний ОСОБА_1 звільнений з під-варти у зв`язку із закінченням терміну дії запобіжного заходу. Інший запобіжний захід стосовно нього в даному кримінальному провадженні не обирався.

Постановою прокурора військової прокуратури кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КК України - у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання, тобто реабілітуючими підставами.

Внаслідок безпідставного тривалого тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 ОСОБА_1, який на час тримання під вартою був діючим співробітником правоохоронного органу - Державної прикордонної служби України, а також тривалого досудового розслідування цієї справи - 1 рік 8 місяців 24 дні, йому були спричинені моральні страждання.

Само по собі тримання під вартою військовослужбовця правоохоронного органу в умовах слідчого ізолятору разом із іншими особами, затриманими за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, а не на гауптвахті, як це передбачено відповідними Уставами ЗС України, було засобом психологічного тиску на нього. Під час тримання під вартою протягом трьох місяців, з підозрюваним

ОСОБА_1 не було проведено жодної слідчої розшукової дії, навіть не було проведено жодного його допиту за обставинами, що слугували підставою для повідомлення про підозру, що безумовно свідчить про вчинення на нього психологічного тиску з метою схилення до визнання ним своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину. Також після звільнення з установи виконання, жодні слідчі розшукові по цьому провадженню, в тому числі за його участі, до закриття кримінально провадження у грудні 2017 року не проводилися. Але весь цей час, він перебував у статусі підозрюваного по кримінальному провадженні, що принижувало його честь та гідність як військовослужбовця правоохоронного органу, перешкоджало його просуненню по службі. На момент тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_1 мав на утриманні малолітнього сина

2012 року народження, та дружину, яка знаходилася у відпустці по догляду за дитиною в зв`язку з його хворобою, та отримувала лише матеріальну допомогу у розмірі 1 300,00 грн. Внаслідок тривалого тримання під вартою, він постійно відчував моральні переживання за стан дружини та своєї дитини, у зв`язку з порушенням нормальних життєвих зв`язків зі своєю родиною, та неможливістю надання необхідної допомоги, та навпаки покладенням на родину додаткових майнових втрат та фізичних зусиль дружини, пов`язаних із забезпеченням йому належного харчування, ліків та інше в умовах слідчого ізолятору. При цьому ОСОБА_1 був позбавлений можливості належного спілкування з дружиною, яку він бачив лише під час судового засідання із клітки для перебування затриманих осіб, що також спричиняло йому моральні страждання.

Перебування протягом тривалого часу під вартою та в статусі підозрюваного під час досудового розслідування, вплинуло на оцінку його моральних та психологічних якостей з боку керівництва Харківського прикордонного загону ХРУ ДПС України та товаришів по службі, внаслідок чого він змушений покладати значні зусилля аби відновити втрачену довіру відповідати статусу військовослужбовця правоохоронного органу. Причинену моральну шкоду позивач ОСОБА_1 оцінює в розмірі 600 000,00 гривень, яку вважає за необхідне стягнути саме з Державної казначейської служби України за рахунок відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, причинену незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 86 798,40 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової прокуратури Харківського гарнізону про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури - відмовлено.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивач знаходився під слідством та судом 1 рік 8 місяців 24 дні, у зв?язку із чим останньому завдано моральну шкоду, яка відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодування в розмірі

86 798,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

19 квітня 2019 року Державна казначейська служба України через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів (постанова Верховного суду від 06 лютого 2019 року у справі

№ 199/6713/14-ц та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року у справі № 210/327/15-ц). Судом не враховано норми закону про порядок відшкодування, внаслідок чого розмір морального відшкодування позивачу безпідставно завищено, оскільки відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

26 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги та змінити рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди, та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 128 711,00 грн.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що встановлюючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" та визначив її розмір в межах одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, як і просив позивач у позовних вимогах. При цьому, судами зовсім не враховано обставини, які зазначалися в позовній заяві, оскільки при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не було враховано, що позивач, не лише тривалий час перебував під слідством у статусі підозрюваного, а й певний строк необґрунтовано перебував під вартою. Розрахунок розміру відшкодування моральної шкоди судом визначено лише в мінімальному розмірі. Зазначає, що з урахуванням практики ЕСПЛ, яка є джерелом права та встановленим рішенням ЕСПЛ у справі "Морі та Бенк проти Словаччини" розміру моральної шкоди за необґрунтоване перебування під вартою у розмірі 4 000,00 Євро, тому заявник вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди і позивачу повинен також становити не менш ніж 4 000,00 Євро, що на момент ухвалення рішення за офіційний курсом НБУ складало 128 711,00 грн.

Доводи інших учасників справи

27 червня 2019 року військова прокуратура Харківського гарнізону через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова

від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 27 березня 2019 рокуу даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 рокуу даній справі.

Зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг Державної казначейської служби України та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2015 року військовою прокуратурою Харківського гарнізону розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22015220000000001 за ознаками скоєння інспектором прикордонної служби третьої категорії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України Сінчурою С. В. та іншими кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.

22 березня 2016 року по вищезазначеному кримінальному провадженню прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.

................

Перейти до повного тексту