Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 334/3883/18
провадження № 61-4226св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2019 року у складі судді Козлової Н. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Підліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (далі - КП "Облводоканал", підприємство) від 02 травня 2018 року № 50К про її звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді заступника генерального директора з юридичних та загальних питань КП "Облводоканал"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 травня 2018 року до дня ухвалення судового рішення та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн; рішення в частині поновлення її на роботі допустити до негайного виконання.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 18 липня 2016 року до 02 травня 2018 року працювала у КП "Облводоканал", з 18 липня 2016 року до 03 січня 2017 року на посаді начальника юридичного відділу, а з 03 січня 2017 року до звільнення на посаді заступника генерального директора з юридичних та загальних питань КП "Облводоканал".
02 травня 2018 року її звільнено з посади заступника генерального директора з юридичних та загальних питань у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Під час звільнення відповідач порушив норми чинного трудового законодавства, що спричинило їй матеріальні збитки та моральні страждання, на підприємстві фактично відбувалися зміни у штатному розписі апарату управління, а не скорочення чисельності або штату працівників, унаслідок чого були введені додатково дві альтернативні посади директора з юридичних та загальних питань та його заступника; відповідач не повідомив її про наявність всіх вакансій та можливість переведення на альтернативну новостворену посаду директора з юридичних та загальних питань; звільнення відбулося без надання переважного права на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, осіб, в сім`ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком та які мають на підприємстві більш тривалий стаж роботи; наказ підписаний неуповноваженими особами, які станом на 02 травня 2018 року перебували та знаходилися за межами України у відпустці.
Своїми діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, пов`язану з незаконним та безпідставним звільненням, через що вона пережила сильні душевні хвилювання та страждання, внаслідок чого її здоров`я погіршилося, вона була госпіталізована до неврологічного відділення Центральної клінічної лікарні, де проходила курс лікування з 02 до 13 квітня 2018 року.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 24 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці проведено з дотриманням вимог закону, позивач належно повідомлена про наступне вивільнення, їй запропоновано перелік вакантних посад на підприємстві КП "Облводоканал", від яких вона відмовилась, і не скористалась наданим їй правом, гарантованим статтею 2 КЗпП України, про залишення на роботі і переведення її на іншу посаду. Вимоги про переважне право на залишення на роботі є безпідставними, оскільки посаду заступника генерального директора з юридичних та загальних питань, яка була скорочена та підлягала виключенню зі штатного розпису, займала лише позивач, інших осіб, крім неї, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, серед яких роботодавець повинен був визначати наявність переважного права на залишення на роботі, не було. Наказ про звільнення позивача від 02 травня 2018 року № 50К було підписано уповноваженою на те особою - ОСОБА_2, який на той час виконував обов`язки генерального директора ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Запорізький апеляційний суд постановою від 29 січня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, врахувавши усі надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням трудового законодавства, відповідач дотримався свого обов`язку працевлаштувати працівника, проте позивача від пропозицій роботодавця відмовилась за власною волею, тому суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 березня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2019 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач під час її звільнення порушив норми трудового законодавства, а суди попередніх інстанцій не всебічно і не в повному обсязі дослідили докази та з`ясували обставини справи, що мають значення при винесенні обґрунтованого та справедливого рішення, а саме: 1) суди не взяли до уваги, що в порушення пункту 1 статті 40 КЗпП України на підприємстві фактичного скорочення чисельності або штату працівників не відбувалось; 2) при звільненні відповідач не виконав вимоги статті 49 КЗпП України в частині її повідомлення про наявність всіх вакансій та можливість переведення; 3) відповідач порушив частину другу статті 42 КЗпП України щодо її переважного права залишення на роботі як більш кваліфікованого працівника; 4) відповідач не дотримав вимоги пунктів 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України стосовно переважного права залишення її на роботі, як особи, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком і як такої, що самостійно виховує малолітню дитину та має на утриманні матір похилого віку, і має на цьому підприємстві більш тривалий стаж роботи; 5) суди не надали правової оцінки наявності в матеріалах справи двох наказів про її звільнення, один з яких, на думку апеляційного суду, є "проєктом" наказу; 6) поза увагою судів залишився факт не ознайомлення її з наказом про звільнення та не надання їй копії цього наказу, як того вимагає частина друга статті 47 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3929/14-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 520/10385/16-ц, від 26 квітня 2018 року у справі № 266/2267/17, від 16 травня 2018 року у справі № 753/5292/16-ц, від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 299/2430/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 759/17922/15, від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18, від 14 лютого 2020 року у справі № 303/4548/17 та від 25 лютого 2020 року у справі № 591/499/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив КП "Облводоканал" на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є такими, що відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо їх законності та обґрунтованості.
Необхідність внесення змін до штатного розпису підприємства, наслідком чого стало скорочення чисельності та штату працівників, була зумовлена значною питомою вагою фонду оплати праці штатних працівників підприємства у співвідношенні до обсягу реалізованих службових обов`язків. Питання доцільності і правомірності скорочення чисельності та штату працівників роботодавця не може бути предметом доказування у цивільній справі.
Твердження заявника про те, що на підприємстві існували інші посади, які їй не були запропоновані, є безпідставним і таким, що не підтверджується наявними в справі доказами.
Позивач не заперечує, що відмовилася від переведення на посаду заступника директора з юридичних та загальних питань, яка відповідала її освіті та кваліфікації і була керівною посадою, та від інших вакантних посад і не скористалась наданим їй правом, гарантованим статтею 2 КЗпП України, про залишення на роботі і переведення її на іншу посаду.
Переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України, реалізується серед працівників, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, однак посада позивача була єдиною на підприємстві.
Статутом підприємства передбачено, що саме до повноважень генерального директора підприємства або особи, яка виконує його обов`язки, віднесено здійснення прийому і звільнення працівників.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо недотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, нелегітимності наказу про звільнення є необґрунтованими та зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з їх оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
22 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року до 02 травня 2018 року працювала в КП "Облводоканал", у період з 18 липня 2016 року до 03 січня 2017 року - на посаді начальника юридичного відділу, а з 03 січня 2017 року до звільнення - на посаді заступника генерального директора з юридичних та загальних питань КП "Облводоканал".
Наказом КП "Облводоканал" від 12 лютого 2018 року № 22 "Про внесення змін до штатного розпису" для вдосконалення та оптимізації організаційно-управлінської структури апарату управління підприємством, впорядкування оплати праці, чисельності працівників з 01 березня 2018 року до штатного розпису підприємства внесенні зміни, ряд посад виведено та введено ряд нових посад, в тому числі нові посади директора з юридичних та загальних питань з посадовим окладом 10 100,00 грн та заступника директора з юридичних та загальних питань з посадовим окладом 9 050,00 грн.
21 лютого 2018 року наказом № 26 "Про скорочення штату працівників" на підприємстві скорочено штатну одиницю за посадою "заступник генерального директора з юридичних та загальних питань".
Наказом від 27 лютого 2018 року № 33 посаду "заступника генерального директора з юридичних та загальних питань" виведено з штатного розпису посад з 01 травня 2018 року.
Наказом від 28 лютого 2018 року № 4 ОСОБА_1 попереджена про скорочення її посади, запропоновано переведення на посаду заступника директора з юридичних та загальних питань з посадовим окладом 9 050,00 грн, про ознайомлення з яким 01 березня 2018 року свідчать дата і підпис ОСОБА_1 у наказі. Запропонована посада відповідає досвіду роботи, кваліфікації та обсягу обов`язків, які виконувала ОСОБА_1 на попередній посаді, і є керівною.
16 квітня 2018 року ОСОБА_1 було запропоновано всі вакантні посади, що є на підприємстві, від яких вакансій ОСОБА_1 також відмовилась, про що свідчить копія акта від 16 квітня 2018 року.
З 01 березня 2018 року до 02 травня 2018 року заяв про переведення на вакантні посади від ОСОБА_1 не надходило.