Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 478/5566/18
провадження № 61-3554св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2019 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк), звернулося до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2005 року № 205-ф у розмірі 52 627,86 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 106,9 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною 303 153,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що 06 липня 2005 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 205-Ф, на забезпечення належного виконання якого 06 липня 2005 року між сторонами кредитного договору укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку вказану квартиру.
03 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою пункт 1.3.4 договору викладено в іншій редакції - строк сплати процентів та тіла кредиту здійснюється з 01 до 25 числа кожного місяця.
У зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору 12 липня 2010 року банк направив ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 повідомлення про необхідність дострокового повернення кредиту, який на 08 липня 2010 року становив 17 346,78 дол. США без урахування пені.
Оскільки досудова вимога виконана не була, 20 жовтня 2011 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 163 268,79 грн. Рішення суду не виконано.
Згідно з інформаційною довідкою від 01 серпня 2018 року № 132911555 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна предмет іпотеки відчужено ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що відповідач, придбавши квартиру, яка перебуває в іпотеці у банку, набула статусу іпотекодавця і всіх прав та обов`язків за іпотечним договором у тому самому обсязі і на тих самих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки; кредитні зобов`язання ОСОБА_2 не виконані, банк просив позов задовольнити.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження після передання з Заводського районного суду
м. Миколаєва за підсудністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 23 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені банком позовні вимоги є обґрунтованими, однак банк пропустив позовну давність, про застосування якої просив представник відповідача, поважних причин пропуску цього строку банк не навів.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 20 січня 2020 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 21 лютого 2020 року до Верховного Суду, АТ "УкрСиббанк" просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2019 року і постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права та застосуванням судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах.
Єдиною підставою для відмови у позові є застосування судами частини четвертої статті 267 ЦК України з огляду на те, що представник відповідача заявив відповідне клопотання до ухвалення рішення.
АТ "УкрСиббанк" згоди на відчуження переданого в іпотеку майна не надавало, про що зазначалося у позові, тому, враховуючи норми статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку", статей 215, 216 ЦК України, договір купівлі-продажу від 22 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, є нікчемним (недійсним в силу вимог закону) та не створює жодних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Надання оцінки договору купівлі-продажу на предмет його нікчемності має вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Для встановлення вказаного питання слід дослідити докази щодо наявності чи відсутності згоди АТ "УкрСиббанк" на укладення вказаного договору купівлі-продажу. При цьому встановлення обставин не входить до повноважень суду касаційної інстанції, тому суд касаційної інстанції не може ухвалити рішення по суті заявлених вимог, що дає підстави для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою.
Законодавство передбачає право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Банк лише влітку 2018 року дізнався про те, що державний реєстратор 18 травня 2018 року безпідставно провів державну реєстрацію припинення обтяження № 26221274 та виключив запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек, тому суди попередніх інстанцій, відмовляючи банку в задоволенні пред`явленого до ОСОБА_1 позову, застосували позовну давність без надання належної правової оцінки обставинам, які мають істотне значення для повного та всебічного розгляду цієї справи.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 16 травня 2019 року у справі №922/2250/16, від 28 січня 2020 року у справі № 910/9158/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/3127/19, від 18 березня 2020 року у справі № 332/4182/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 761/12901/13-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18), від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16-ц (провадження № 14-138цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Центрального районного суду м. Миколаєва.
22 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 липня 2005 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 205-Ф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 176 925,00 грн, зі сплатою 14 % річних, кінцевий термін повернення - 05 липня 2012 року.
На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором 06 липня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 106,9 кв. м, заставною вартістю 303 153, 00 грн.
03 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої пункт 1.3.4 кредитного договору виклали в іншій редакції, зазначивши, що строк сплати процентів і тіла кредиту здійснюється з 01 до 25 числа кожного місяця.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору 12 липня 2010 року банк направив ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 повідомлення про необхідність сплати боргу за кредитним договором, який на 08 липня 2010 року становив 17 346,78 дол. США, без урахування нарахованої пені, вважаючи, що термін дострокового повернення кредиту настав.
Оскільки досудова вимога не була виконана, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з боржника і поручителя, який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2011 року задоволено, стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 163 268,79 грн заборгованості за кредитним договором.