Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 640/4853/17
провадження № 61-10026св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні і спілкуванні.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 липня 2007 року між ним та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року розірваний. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач створює йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
Вказував на те, що він має постійне місце роботи на посаді головного економіста в ПАТ "Укрсоцбанк" та характеризується позитивно, є спокійною та врівноваженою людиною. Відповідна характеристика надана йому і за місцем проживання. Він має всі умови та можливості для спілкування з дочкою.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вихованні і спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити йому спосіб участі у вихованні дочки шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожного тижня з 09 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. неділі та в період літніх канікул протягом чотирнадцяти днів у період з 10 липня по 24 липня кожного року, без обов`язкової присутності матері дитини, з відвідуванням будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів або місця його проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2019 року у складі судді Золотарьової Л. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожного тижня з 09 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. неділі та в період літніх канікул протягом чотирнадцяти днів в період з 10 липня до 24 липня кожного року з обов`язковою присутністю матері дитини - ОСОБА_2, з відвідуванням будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів або місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховував вік дитини, стан її здоров`я, прихильність до кожного з батьків, неналежне виконання позивачем обов`язків щодо утримання дочки (наявність заборгованості зі сплати аліментів на її утримання), особу позивача.
Відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача не чинити йому перешкоди у вихованні і спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не довів цих позовних вимог.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки у документах, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, не зазначено детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; не зазначено часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); не зазначено, у якій саме справі надавались юридичні послуги, враховуючи, що договір від 15 березня 2017 року укладався у тому числі на надання юридичних послуг для представництва інтересів клієнта у кримінальному провадженні, у виконавчому провадженні, перед юридичними та фізичними особами з будь-яких правових питань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено.
Виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду фразу "з обов`язковою присутністю матері дитини - ОСОБА_2 ".
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 8 600,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 920,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності необхідності присутності матері при спілкуванні батька з дитиною.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач надав належні докази на підтвердження того, що така допомога надавалася йому під час розгляду цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність необхідності присутності матері при спілкуванні позивача з дитиною, не врахував негативного впливу поведінки батька на стан дитини, її небажання спілкуватись з батьком, про що дочка повідомила у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Також суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки позивач оскаржував рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тобто в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання не чинити позивачу перешкоди у вихованні і спілкуванні з дочкою, а не в частині вимог про визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Крім того, стягуючи з неї на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не врахував, що докази, які надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, не свідчать, що такі витрати понесені позивачем саме у цій справі.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкод у вихованні і спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено.
Зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року.
17 березня 2009 року під час перебування у шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 .
Після припинення відносин між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дитина проживає разом із матір`ю. Батько дитини проживає за іншою адресою.
Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто згоди з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цього приводу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції надано висновок щодо доцільності встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 14 вересня 2017 року Управлінням служб у справах дітей. Зазначено, що малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Батько ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, де для перебування дитини створені належні умови (акт обстеження від 16 червня 2017 року). ОСОБА_1 матеріально забезпечений, працює на посаді головного економіста у ПАТ "Укрсоцбанк", на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. Питання щодо доцільності порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини. Враховуючи вік дитини, пояснення батьків дитини, надані документи та рекомендації Комісії, а також право дитини на безпосереднє спілкування з батьком, Управління служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, визначивши час: кожну неділю місяця з 12 год.00 хв. до 18 год. 00 хв.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.