Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 132/1006/19
провадження № 61-1602св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллфін",
представник позивача- Яремко Олег Вікторович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року
у складі судді Павленка І. В. та постанову Вінницького апеляційного суду
від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В.,
Шемети Т. М., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллфін" (далі - ТОВ "Веллфін", товариство) звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2016 року між товариством та ОСОБА_1 укладений договір позики № 16462 в електронній формі, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності,
а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом.
Зазначало, що пунктами 1.3, 1.4 цього договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів, а датою перерахування суми позики на банківський рахунок, указаний позичальником, за домовленістю сторін, вважається дата укладення договору. ТОВ "Веллфін" умови договору виконало шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача коштів
у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується повідомленням від 25 лютого 2019 року ТОВ "Платежі Онлайн".
Згідно з пунктом 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться відповідно до таких умов:
1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 40,00 грн за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного у пункті 1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у пункті 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору. Позивач належним чином умови договору позики не виконав у зв`язку
з чим станом на 28 лютого 2019 року у нього утворилася заборгованість
у загальному розмірі 123 090,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн - основна заборгованість за договором позики та 120 090 грн - проценти.
Ураховуючи зазначене, ТОВ "Веллфін" просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь 123 090,00 грн заборгованості за договором позики.
03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків.
Позовна заява мотивована тим, згідно з графіком розрахунку, доданим до договору позики, поверненню підлягає 3 000,00 грн позики та 1 620,00 грн процентів, що разом становить 4 620,00 грн.
Зазначав, що пунктом 1.5 договору позики передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань за договором, у тому числі у разі прострочення строку повернення кредиту та сплати процентів, позичальник на вимогу позикодавця сплачує відсотки в розмірі 3,8 % від простроченої суми кредиту за кожний день прострочення, тобто 1378 %.
Вважав, що відповідно до частини другої та пункту 5 частини третьої
статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови цього договору є несправедливими, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір позики від 27 лютого 2016 року № 16462 у частині нарахування відсотків, визначених у пункті 1.5 цього договору.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 18 червня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків в одне провадження
з первісним позовом ТОВ "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня
2019 року позов ТОВ "Веллфін" задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Веллфін" заборгованість за договором позики від 27 лютого 2016 року № 16432 у розмірі 4 620,00 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики у частині нарахування відсотків задоволено.
Визнано договір позики від 27 лютого 2016 року № 16432, укладений між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1, в частині нарахування відсотків, що визначено у пункті 1.5 договору, недійсним.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Веллфін", оскільки товариством надано належні та допустимі докази укладення між сторонами договору позики та отриманням ОСОБА_1 коштів у сумі 3 000,00 грн,
а також підлягають стягненню відсотки за користування цими коштами
у розмірі 1 620,00 грн. При цьому визначений ТОВ "Веллфін" у спірному договорі позики розмір пені є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а отже, пункт 1.5 спірного договору позики є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Веллфін" залишено без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року -без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначений ТОВ "Веллфін"
у спірному договорі позики розмір пені є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а отже, пункт 1.5 спірного договору позики є несправедливим
і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.
Також апеляційний суд вважав, правильним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог за первісним позовом у частині стягнення
із ОСОБА_1 основного боргу і процентів за договором позики та задоволення зустрічного позову у зв`язку з наявністю підстав для визнання пункту 1.5 спірного договору позики недійсним відповідно до положень статтей 203, 215 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ТОВ "Веллфін", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 26 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Суди попередніх інстанцій не дослідили порядок укладення договору позики, який здійснюється з використанням одноразового ідентифікатора, що передбачено статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", та не взяли до уваги Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ "Веллфін", які затверджені наказом директора ТОВ "Веллфін" від 27 жовтня 2015 року № 2-1, якими на час виникнення правовідносин регламентовано порядок надання позики.
Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на норми Закону України "Про електронний цифровий підпис", враховуючи, що при укладенні договорів на сайті ТОВ "Веллфін" застосовується інший механізм підписання договорів - шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 лютого 2016 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 укладений договір позики від 27 лютого 2016 року № 16462 в електронній формі та того ж дня укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 23-27, 10323-27112).
Згідно з пунктом 1.1 договору позики, з урахуванням положень додаткової угоди (далі - договір), позикодавець надав позичальникові грошові кошти
в сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності,
а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у пункті 1.5 цього договору.
Пунктами 1.3, 1.4 цього договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів та має бути повернута згідно з графіком розрахунків до 28 березня 2016 року. Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.
Відповідно до пункту 1.5 договору строк та проценти за користування позикою за договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на таких умовах:
згідно з пунктом 1.5.1 договору позики протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 40,00 грн за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в пункті 1.3 цього договору. При цьому нарахування проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Пунктом 1.5.2 договору позики передбачено, що у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, позичальник зобов`язаний сплатити 2 проценти від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Згідно з пунктом 1.6 договору у разі повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом трьох днів після закінчення строку, визначеного пунктом 1.2 цього договору, нарахування процентів відповідно до пункту 1.5.2 не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов пункту 1.5.2 цього договору.
У пунктах 1.7, 1.8 договору встановлено, що позика надається на споживчі цілі. Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики при нарахуванні основних процентів відповідно до пункту 1.5.1 договору зазначена у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.
У графіку розрахунків до договору позики від 27 лютого 2016 року № 16462 зазначено, що сума за договором становить 3000,00 грн, датою погашення
є 28 березня 2016 року, сума до сплати процентів становить 1 620,00 грн,
а разом до сплати 4 620, 00 грн (а.с. 26-27).
ТОВ "Веллфін" у порядку, встановленому пунктом 1.4 договору позики через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики, зазначена в договорі позики, що підтверджується повідомленням від 25 лютого 2019 року ТОВ "Платежі Онлайн", яке надає ТОВ "Веллфін" технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно
з договором доручення від 18 листопада 2015 року № ФБ211/11 (а.с. 30-37).
30 березня 2016 року ТОВ "Веллфін" уклало із ОСОБА_1 додаткову угоду
№ 2 до договору позики від 27 лютого 2016 року № 16462 про те, що сторони дійшли згоди внести зміни у пункту 1.2 цього договору у розділі "термін дії договору", виклавши їх у такій редакції "строк дії договору 52 дні, але
в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором". Також сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 1.3 договору, виклавши його у такій редакції: "позика надається строком на 52 дні" (а.с. 113).
Згідно з довідкою ТОВ "Веллфін" від 28 лютого 2019 року щодо заборгованості за договором позики від 27 лютого 2016 року № 16462 кінцевим терміном повернення позики за умовами договору є 19 квітня 2016 року, а загальна сума заборгованості за цим договором та всіма нарахованими відсотками відповідно до його умов становить
123 090,00 грн, а саме: заборгованість за основною сумою позики -
3000,00 грн, заборгованість за відсотками згідно з договором -
120 090, 00 грн (а.с. 28).
Відповідно до наданого ТОВ "Веллфін" розрахунку заборгованості
від 28 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Веллфін" за позикою терміном по 28 березня 2016 року становить 123 090,00 грн за період з 27 лютого 2016 року по 28 лютого 2019 року (а.с. 29).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.