Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 705/3876/18
провадження № 61-697св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 вересня 2019 року у складі судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Карайкози (Роголь) Ганни Ігорівни, третя особа - ОСОБА_3, про скасування державної реєстрації прав,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Карайкози (Роголь) Г. І., третя особа - ОСОБА_3, про скасування державної реєстрації прав від 29 серпня 2017 року №36812780 на 1/6 будинку на АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що позивач і ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 27 травня 1994 року були співвласниками 1/3 частини будинку на АДРЕСА_1 з рівними частками у праві спільної часткової власності.
ОСОБА_4 , не маючи достатніх повноважень, передала права на свою частку у праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 29 серпня 2017 року.
Порушення своїх прав при укладенні договору від 29 серпня 2017 року позивач мотивує тим, що він як співвласник нерухомого майна не надавав своєї згоди на вчинення такого правочину іншим співвласником.
Крім того, зазначено, що на будинок було накладено ряд обтяжень і обмежень, що унеможливлювало будь-яку передачу прав, що не враховано при нотаріальному посвідченні договору від 29 серпня 2017 року.
Вважає незаконним рішення нотаріуса про передачу 1/6 частки ОСОБА_3, а 1/4 частки - ОСОБА_5 .
Зазначає, що це призвело до фіктивного договору, до фальсифікації нотаріальних дій, а пов`язані з цим реєстраційні дії є незаконними.
Посилаючись на такі доводи, позивач просив скасувати рішення приватного нотаріуса Роголь Г. І. про державну реєстрацію прав власності № 36812780 від 29 серпня 2017 року на 1/6 будинку на АДРЕСА_1 . Крім того, просив зобов`язати відповідача відшкодувати збитки, завдані протиправними діями.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2019 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нотаріус в цій справі не є належним відповідачем, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 вересня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли до неправильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, адже, на думку заявника, неправильне посилання судів на залучення до розгляду справи нотаріуса у якості третьої особи ставить сторін у нерівне становище і позбавляє заявника правового захисту.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року від ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому третя особа просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
12 лютого 2020 року справа № 705/3876/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі договору дарування від 27 травня 1994 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 1/3 частину житлового будинку в рівних долях з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці розміром 2 035 кв. м.
29 серпня 2017 року відповідно до договору дарування ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 . Вказана інформація підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг з якого сформовано 29 серпня 2017 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.