1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


8 жовтня 2020 року

м. Київ


справа № 755/3459/15-ц

провадження № 61-18749св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,


провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Іванової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову вказував, що 4 лютого 2013 року уклав з відповідачем договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 159 860 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США, згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день підписання договору. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пінчук О. В.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався повернути кошти

до 4 лютого 2015 року, однак зобов`язання не виконав.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача 20 000 доларів США, що еквівалентно 462 600 грн згідно з курсом НБУ на день пред`явлення позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня

2015 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 462 600 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у поновленні строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року. Заяву

ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 був обізнаним про розгляд справи судом та ухвалення 31 березня 2015 року заочного рішення за результатами розгляду даної справи. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем пропущено строк подання заяви про перегляд заочного рішення і, як наслідок, залишив вказану заяву без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва

від 18 січня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів вручення ОСОБА_2 копії заочного рішення матеріали справи не містять. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі від 17 лютого 2015 року, копії позовної заяви з додатками, як і відсутні докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судових засідань, які проводились у даній справі.

Апеляційний суд зазначив, що копію заочного рішення від 31 березня 2015 року у справі № 755/3459/15 відповідач отримав 19 грудня 2018 року, тому процесуальний строк подання заяви про перегляд заочного рішення у даній справі почався у відповідача 20 грудня 2018 року. Тому, звернувшись 28 грудня 2018 року із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, ОСОБА_2 не пропустив строк, визначений законом на подачу заяви про перегляд заочного рішення.

Крім того, апеляційний суд вказував, що, залишивши заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без розгляду, суд фактично позбавив відповідача, який не отримував до 19 грудня 2018 року копію заочного рішення, права на апеляційне оскарження цього рішення, гарантованого йому Конституцією України. Суд помилково дійшов висновку про те, що відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення з пропуском процесуального строку, оскільки строк подання такої заяви обраховується не з того часу, коли особі стало відомо про таке судове рішення, а з часу отримання відповідачем копії заочного рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною

скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року і залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про те, що відповідач не пропустив строк звернення із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача як про дату, час і місце розгляду справи, так і про ухвалення у справі заочного рішення, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання - квартира АДРЕСА_1 .

На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував, що статтею 74 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення заочного рішення судом першої інстанції, встановлено, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою зареєстрованого місця проживання, за якою направлено судову повістку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Заявник вважає, що апеляційний суд не дослідив причини пропуску відповідачем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та не надав оцінки обставинам щодо поважності пропуску такого строку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


................
Перейти до повного тексту