Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 396/1857/16-ц
провадження № 61-17729св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю,
Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі:сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос", Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду
від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М.,
Єгорової С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
(далі - СТОВ "Колос"), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису про державну реєстрацію договору та повернення майна, набутого без належної правової підстави.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,15 га, яка розташована на території Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. При оформленні спадщини позивач дізнався, що вказана земельна ділянка орендована СТОВ "Колос" з 29 травня 2006 року, терміном на 15 років.
Вказував на те, що будь-які документи про передачу відповідачу у користування земельної ділянки у батька відсутні, жодних документів він не підписував, кошти за оренду за весь період користування відповідачем земельною ділянкою не отримував.
Зазначав, що він звертався до відповідача із вимогою надати йому копію договору оренди, акта приймання-передачі земельних ділянок, однак відповіді не отримав.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос", скасувати запис про державну реєстрацію вказаного договору та повернути йому земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,15 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, укладений 29 травня 2006 року між ОСОБА_2 та
СТОВ "Колос", зареєстрований Кіровоградською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України 18 грудня 2007 року № 337.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки Кіровоградською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України від 18 грудня 2007 року № 337.
Зобов`язано СТОВ "Колос" повернути після збору врожаю вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що договір оренди від 29 травня 2006 року є недійсним, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_2 його не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, та свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на його укладення.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суди виходили з того, що позовна давність на спірні правовідносини не поширюється, оскільки правовідносини між сторонами є триваючими. Позивач, який фактично не укладав спірний договір, може пред`явити вимоги у будь-який час, незалежно від того, коли почалося порушення його права.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що підписання ОСОБА_2 змін до договору оренди від 29 травня 2006 року не дає підстав для висновку про відповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини третьої статті
Постановою Верховного Суду від 10 липня 2019 року касаційну скаргу
СТОВ "Колос" задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки діям, які вчинив ОСОБА_2 18 грудня 2007 року, підписуючи зміни до спірного договору оренди, що свідчить про те, що ОСОБА_2 був обізнаний про існування договору оренди земельної ділянки від 29 травня
2006 року.
Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що до укладання оспорюваного договору оренди спірна земельна ділянка перебувала у користуванні СТОВ "Колос" на підставі укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" договору оренди зазначеної земельної ділянки від 10 жовтня 2002 року терміном на 4 роки.
Вказана поведінка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них, та суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
На думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, а тому дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду при новому розгляді справи
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року скасовано.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що договірні орендні правовідносини між ОСОБА_2 (батьком позивача) та СТОВ "Колос" тривають із 2000 року і стосувалися ще оренди земельної частки (паю).
Укладення ОСОБА_2 ще у 2000 році договору оренди земельної частки (паю) та підписання змін до спірного договору свідчить про наявність у власника землі бажання передачі земельної ділянки в оренду саме СТОВ "Колос".
Апеляційний суд вважав, що дії позивача, який отримав земельну ділянку у спадок і просить визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між спадкодавцем та СТОВ "Колос" 29 травня 2006 року, недійсним, не зважаючи на підписання ОСОБА_2 змін до цього договору, суперечить поведінці спадкодавця (підписанню змін до договору та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року відмовлено.
У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 396/1857/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладання ОСОБА_2 ще у 2000 році договору оренди земельної частки (паю) та підписання змін до спірного договору свідчить про наявність у власника землі бажання передачі земельної ділянки в оренду саме СТОВ "Колос", оскільки позивач, як спадкоємець земельної ділянки, ставить питання про визнання недійсним договору оренди від 29 травня 2006 року із підстав відсутності волевиявлення власника земельної ділянки на укладання цього договору, що підтверджується висновком експерта, зробленим у рамках кримінального провадження, відповідно до якого підпис у договорі оренди та акті прийому-передачі земельної ділянки виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Посилання апеляційного суду на доктрину суперечливої поведінки є помилковим, оскільки доктрина venire contra factum proprium у спорах про недійсність договору не застосовується.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка розміром 5,15 га, розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524085600:02:002:0515, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серії IV-КР №005890 (а.с. 13, т. 1).
29 травня 2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 5,1479 га, яка належала орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю та розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, терміном на 5 років. Цей договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 18 грудня 2007 року. (а. с. 42, т. 1)
20 січня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України зареєстровано зміни до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос", відповідно до яких внесено зміни щодо орендної плати та строку дії договору, яким визначено, що договір укладений строком на 15 років. (а. с. 43, т. 1)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. (а. с. 3, т. 1)
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,1479 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. (а. с. 12, т. 1)
Згідно з висновком експерта № 20, здійсненим у межах кримінального провадження судовим експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 20 лютого 2017 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі "орендодавець" в оригіналі договору оренди від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта приймання-передачі земельної ділянки від 29 травня 2006 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті
215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, позивач посилався, зокрема, на те, що цей договір ОСОБА_2, як власник землі, спадкоємцем якого є позивач, не підписував та умови його не погоджував, що свідчить про відсутність волевиявлення власника землі на укладання правочину.
Встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, спадкоємцем якого є позивач,
у графі "орендодавець" в оригіналі договору оренди від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
від 29 травня 2006 року, в оригіналі акта приймання-передачі земельної ділянки
від 29 травня 2006 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 20, здійсненим у межах кримінального провадження судовим експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 20 лютого 2017 року.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Таким чином, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.