ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1840/3664/18
адміністративне провадження № К/9901/13055/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 (головуючий суддя: Гелета С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 (головуючий суддя: Перцова Т.С., судді: Чалий І.С., Жигилій С.П.) у справі № 1840/3664/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
26.09.2018 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просила:
визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру, викладену в листі від 23.04.2018 № М--3517-2375/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в березні 2018 року позивачка звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, листом від 23.04.2018 відповідач відмовив у наданні дозволу, посилаючись на необхідність отримання погодження органу місцевого самоврядування та запропонував позивачу звернутись до Буринської міської об`єднаної територіальної громади. Позивачка не погоджується із такими діями відповідача у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2018, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 23.04.2018 № М--3517-2375/21-18 про відмову у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 згідно заяви від 20.03.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (41717, Сумська область, Буринський район, с. Чалищівка, рнокпп НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1409,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначили про те, що наведена в листі підстава відмови в наданні позивачці дозволу (відсутність погодження органу місцевого самоврядування відносно даної земельної ділянки) не передбачена статтею 118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).
Також суди попередніх інстанцій, встановивши подання позивачкою відповідних документів з урахуванням норм ЗК України, що не заперечується відповідачем, дійшли висновку про відсутність підстав для відхилення відповідачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у постійне користування для ведення особистого селянського господарства.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", не надав жодних доказів на підтвердження передачі спірної земельної ділянки у власність Буринської об`єднаної територіальної громади (акт прийому-передачі, наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області тощо).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 08.05.2019), у якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2018 земельна ділянка, яку позивач бажає для відведення відноситься до земель комунальної власності (реєстрація відбулась 26.12.2018). Звертає увагу, що саме з цієї дати станом на теперішній час форма власності переданої Буринській сільській об`єднаній територіальній громаді по наказу від 22.12.2018 №18-1057/16-18 земельної ділянки - комунальна.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатом повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв`язку із звільненням головуючого судді Саприкіної І.В. у відставку, визначено наступний склад суду: головуючий суддя -Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Єзеров А.А.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 20.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області.
Листом від 23.04.2018 № М--3517-2375/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення поданої нею заяви з огляду на те, що при прийнятті відповідного рішення необхідно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування та запропонував звернутись до Буринської міської об`єднаної територіальної громади.
Не погодившись з такою відповіддю відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з частиною 1 статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин 1-3, 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. (......) органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання (.....) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє (.....) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Розглянувши заяву позивачки, відповідач листом від 23.04.2018 за № М--3517-2375/21-18 повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення поданої нею заяви з огляду на те, що при прийнятті відповідного рішення необхідно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування та запропонував звернутись до Буринської міської об`єднаної територіальної громади.