ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 809/4209/15
адміністративне провадження № К/9901/41684/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Черепія П.М. від 27 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В. від 05 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2015 року №26431-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала про відсутність підстав для визначення їй податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік, оскільки з 01 квітня 2014 року законодавцем внесено зміни до статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо бази оподаткування, тому обов`язок щодо сплати цього податку виникає лише з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого віднесено встановлення місцевих податків і зборів.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позов задоволено повністю; скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що після внесення Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, змін до статті 265 ПК України щодо бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган міг нараховувати платнику податку грошове зобов`язання з цього податку за новою базою оподаткування об`єкта житлової нерухомості не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2015 року, а тому обов`язок його сплати у позивача у 2014 році відсутній.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік ОСОБА_1 було нараховано у 2015 році у відповідності до статті 266 ПК України (з урахуванням внесених до неї Законом №1166-VII змін) та рішення Івано-Франківської міської ради від 12 червня 2014 року про встановлення місцевих податків, а саме з 1 квітня до 31 грудня 2014 року із загальної площі об`єкта житлової нерухомості.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно - квартира загальною площею 104,2 кв.м, житловою площею 85,2 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 .
02 червня 2015 року Інспекція винесла податкове повідомлення-рішення №26431-17, яким визначила позивачу суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік в розмірі 9476,10 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у 2014 році) до місцевих податків належить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Згідно з підпунктом "г" підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об`єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи, зокрема, квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Підпунктом 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
За змістом підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 статті 265 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України).
Поряд з цим слід також зазначити, що у відповідності до підпункту 265.4.2 пункту 265.4 статті 265 ПК України міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзацу першого цього підпункту.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлені підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК України в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів.