ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/759/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, позивач, скаржник) - Данилов К.О. (самопредставництво),
відповідача - Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.12.2019 №413-35 Комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" перейменовано у Комунальне підприємство "Теплий дім" Івано-Франківської міської ради; далі - Компанія, КП "Теплий дім", відповідач) - Жиляк М.Д. (адвокат),
третьої особи - Івано-Франківської міської ради (далі - Міськрада) - не з`явилися,
розглянув касаційні скарги АМК та Компанії,
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 (Максимів Т.В.) та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (головуючий - суддя Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)
у справі № 909/759/19
за позовом АМК
до Компанії
про стягнення штрафу та пені в сумі 400 000 грн, зобов`язання виконати рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міськрада,
та за зустрічним позовом Компанії
до АМК
про визнання протиправними дії тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України щодо викладення неправдивих відомостей (висновків) у пункті 3 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк у справі №97/І-2012.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року АМК звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Компанії про стягнення штрафу та пені в сумі 400 000 грн та зобов`язання виконати пункт 6 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 910/20362/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України 14.05.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 № 11-р-тк. Рішення АМК є законним та обов`язковим до виконання, однак у встановлені законом строки і станом на час подання позову добровільно відповідачем не виконане.
1.3. Компанія 19.08.2019 подала зустрічну позовну заяву про визнання дій Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України протиправними щодо викладення у рішенні неправдивих відомостей (висновків) у пункті 3 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 № 11-р/тк у справі № 97/І-2012.
1.4. Зустрічна позовна заява мотивована протиправністю дій АМК, які полягали у внесенні неправдивих відомостей у рішення від 20.06.2013 № 11-р/тк, зокрема відомостей щодо дій Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр", які полягали в укладенні зі споживачами Послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529. Договір, який комунальне підприємство укладало із споживачами житлово-комунальних послуг, відповідає вимогам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529, отже позивачем за зустрічним позовом повністю виконано вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не порушено прав споживачів.
1.5. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2019 залучено до участі у справі Міськраду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019: позов АМК до Компанії задоволено частково; стягнуто з Компанії штраф у сумі 200 000 грн, пеню у сумі 200000 грн і зараховано вказані суми у дохід загального фонду Державного бюджету України; стягнуто з Компанії на користь АМК 6 000 грн судового збору; у частині позовних вимог про зобов`язання Компанії виконати пункт 6 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк відмовлено; судовий збір у розмірі 1 921 покладено на позивача; у задоволенні зустрічного позову Компанії до АМК відмовлено; судові витрати в розмірі 21 783 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 921 грн судового збору покладено на Компанію.
2.2. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 20.06.2013 №11-р/тк АМК не скасоване, отже є законним і відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" - обов`язковим до виконання; штраф, накладений на відповідача цим рішенням, не сплачений, отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені є обґрунтованими, законними та такими, що належать до задоволення.
Щодо вимог АМК про зобов`язання Компанії виконати пункт 6 резолютивної частини рішення №11-р/тк, судом вказано, що з прийняттям Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 "Про затвердження правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком" втратили чинність норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV, які зобов`язували виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладати договір, розроблений відповідно до вимог Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що окремої послуги та договору про надання такої послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на час розгляду справи не має, а послугу з утримання замінила послуга з управління багатоквартирним будинком, яка не залежить від встановленого тарифу, а надається за укладеним договором управління. За таких обставин, судом зроблено висновок про те, що названа вимога АМК не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення цієї позовної вимоги.
Також, судом зазначено, що відносини сторін, пов`язані із дотриманням антимонопольного законодавства, не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність, як інститут саме цивільного права до цих відносин не застосовується. Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів АМК, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.
Крім того, суд зазначив, що зустрічні позовні вимоги подані відповідачем зводяться до перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду, що є неприпустимим.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020: рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 у справі № 909/759/19 залишено без змін; апеляційні скарги Компанії та АМК - без задоволення; судовий збір за перегляд рішення у апеляційному порядку покладено на скаржників; стягнуто з АМК на користь Компанії 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що Компанією доведено понесені у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу, при цьому суд врахував заперечення АМК та зменшив розмір відшкодування судових витрат до 2000 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі АМК просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі 909/759/19, у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ухвалити в цій частині нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги. Також скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №909/759/19 у частині стягнення з АМК витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
3.2. У касаційній скарзі Компанія, з урахуванням заяву про усунення недоліків касаційної скарги та касаційної скарги у новій редакції, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 909/759/19, у частині задоволення первісного позову, а саме позовних вимог АМК, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог АМК - залишити без змін. Також скаржник просить Суд скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, та ухвалити нове рішення яким вимоги зустрічного позову задовольнити у повному обсязі. Крім того, Компанія просить стягнути з АМК судові витрати пов`язані із розглядом цієї справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подають касаційні скарги
4.1. Доводи АМК:
4.1.1. АМК у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та порушенням норм процесуального права - пункту 3 частини першої статті 237 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтується на обставинах справах, судового рішення. При цьому скаржник зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.1.2. Окрім цього, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув з АМК на користь Компанії витрати на професійну правничу допомогу, чим порушив норми статей 126, 129 ГПК України. Так, на думку скаржника, жодним нормативно-правовим актом не передбачено стягнення з АМК як неприбуткової самоврядної організації витрат на професійну правничу допомогу. При цьому скаржник відзначає, що чинним законодавством забороняється використання останнім коштів не за цільовим призначенням. Також АМК зазначає, що подані відповідачем документи, які підтверджують понесені витрати, не містять жодного обґрунтування "розумної необхідності судових витрат".
4.2. Доводи Компанії:
4.2.1. У поданій касаційній скарзі нової редакції скаржник із посиланням на пункти 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
4.2.2. В обґрунтування своєї правової позиції КП "Теплий дім" у касаційній скарзі посилається на порушення судами статей 8, 19 Конституції України, статей 236, 237 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського союзу з прав людини", статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім цього, на думку скаржника, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій суперечать рішенню Європейського суду з прав людини від 22.10.2014 № 36157/08 (Grafescolo S.R.L. v. the Repablic of Moldova) та рішенню від 18.03.2008 №3052/04 (Dacia SRL .R.L. v. the Repablic of Moldova). Також, як відзначає скаржник, суди попередніх інстанцій неправомірно не застосували до вимог первісного позову строк позовної давності, визначений частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (за аналогією Закону). Серед іншого, КП "Теплий дім" вказує, що господарські суди при розподілі судових витрат не дотримались вимог статей 126, 127, 129 ГПК України.
4.2.3. При цьому скаржник наголошує на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 20.03.2018 у справі № 922/4706/16, від 19.03.2019 у справі № 923/175/18, від 11.11.2019 у справі № 911/9/19.
4.2.4. Також скаржник відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо визнання суб`єктом господарювання дій органом Антимонопольного комітету України протиправними, щодо викладення неправдивих відомостей (висновків) у рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, чи його частини.
4.2.5. Серед іншого, КП "Теплий дім" вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили у повній мірі зібрані у справі докази та неповно встановили обставини справи, чим грубо порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та таких, що не ґрунтується на обставинах справи, судових рішень.
5. Позиція інших учасників справи викладена у відзивах на касаційні скарги
Позиція відповідача та третьої особи щодо касаційної скарги АМК
5.1. Компанія 02.09.2020 направила на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу АМК, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог АМК - без змін.
5.2. Компанія зазначає, що у зв`язку із зміною законодавства, окремої послуги та договору про надання такої послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на час розгляду цієї справи не існує, а послугу з утримання фактично замінила собою послуга з управління багатоквартирним будинком, яка фактично не залежить вид встановленого тарифу, а надається за укладеним договором управління. За таких обставин, на думку відповідача, зобов`язання судами забезпечення відповідачем того про що просить позивач суперечить чинному законодавству України. Тому, на переконання Компанії, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови АМК у задоволенні позовних вимог щодо виконання пункту 6 резолютивної частини рішення АМК №11-р/тк ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права України.
5.3. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Компанія зазначає про те, що відповідачем надано докази які підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі більшому, аніж частково задоволено судом апеляційної інстанції (2000 грн). Відповідач вважає, що судові витрати позивача мали складати більшу суму відповідно до розрахунків наявних у матеріалах справи.
5.4. Від Міськради відзиву на касаційну скаргу АМК до Касаційного господарського суду не надходило.
Позиція позивача та третьої особи щодо касаційної скарги Компанії
5.5. АМК 23.09.2020 направив на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу КП "Теплий дім" у якому просить залишити касаційну скаргу КП "Теплий дім" без задоволення, а рішення та постанову - без змін.
5.6. АМК зазначає, що судові рішення у частині, якою позовні вимоги АМК задоволено, є обґрунтованими та ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій без порушення норм матеріального та процесуального права, з посиланням на норми чинного законодавства, за результатом всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
5.7. АМК вважає доводи Компанії про те, що "рішення АМК України від 20.06.2013 № 11-р/тк у справі № 97/1-2012 ... по суті справа не розглядалася, рішення АМК України про накладення на підприємство штрафу на предмет законності, не перевіряли та по суті не аналізувалося", "...відомості та висновки АМК України викладені у рішенні про накладення на підприємство штрафу, є не правдивими та базуються на недостовірній інформації" безпідставними, оскільки предметом розгляду справи № 909/759/19 є стягнення штрафів, накладених Рішенням № 11-р/тк у справі про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати штрафів, а також зобов`язання виконати Рішення № 11-р/тк. Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. При цьому, копія оскаржуваного Рішення № 11-р/тк отримана відповідачем 12.07.2013, таким чином, відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк на оскарження Рішення № 11-р/тк закінчився 12.09.2013.
5.8. АМК зазначає, що Рішення № 11-р/тк, пройшло всі етапи судової перевірки, і його законність підтверджено остаточними рішеннями судів у справах № 910/17431/13 та № 910/20362/13, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання, а отже Комітет, приймаючи Рішення № 11-р/тк, діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
5.9. АМК наголошує на тому, що доводи зустрічної позовної заяви відповідача зводяться до незгоди з Рішенням №11-р/тк по суті, його незаконності та необґрунтованості та заявлені після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
5.10. АМК зазначає, що посилання відповідача на пропущення строку позовної давності у цій справі є помилковими, оскільки відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 ЦК України, а тому й позовна давність як інститут саме цивільного права до цих відносин не застосовується.
5.11. Від Міськради відзиву на касаційну скаргу Компанії до Касаційного господарського суду не надходило.
6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП "Єдиний розрахунковий центр" (ідентифікаційний код 35277442) змінило найменування юридичної особи на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (далі - КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія").
6.2. Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи №97/1-2012 20.06.2013 прийняла рішення №11-р/тк (далі - рішення ), відповідно якого визнала:
1) відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у територіальних межах міста Івано-Франківська, де знаходиться переданий йому в управління (на баланс) та/або обслуговування житловий фонд;
2) дії КП "Єдиний розрахунковий центр", які полягали у розрахунку завищеної собівартості послуги з прибирання прибудинкової території, зокрема, внаслідок врахування недостовірних площ прибудинкових територій, що призвело до затвердження Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради з 01.01.2012 необґрунтованих прибудинкових тарифів на Послуги з утримання, та відповідно нарахування споживачам плати за Послуги з утримання, що ґрунтується на недостовірних кількісних показниках, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (далі - Порушення 1);
за вказане порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 100000,00 грн;
3) дії КП "Єдиний розрахунковий центр", які полягали в укладенні зі споживачами Послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (далі - Порушення 2);
за зазначене порушення на відповідача накладений штраф у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до пункту 6 рішення №11-р/тк Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України зобов`язала КП "Єдиний розрахунковий центр" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 3 резолютивної частини рішення, шляхом забезпечення укладання договорів з кожним споживачем відповідно до чинного законодавства та зазначення у рахунках-фактурах, що надсилаються споживачам, інформації про вартість кожної складової тарифу на Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
6.3. Відповідач неодноразово оскаржував рішення № 11-р/тк до господарського суду.
Так, оскаржуючи назване рішення АМК вдруге, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі №910/20362/13, залишеним без змін постановою Кіївського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014, у задоволенні позовних вимог про визнання недийсним рішення АМК № 11-р/тк відмовлено.
6.4. АМК 18.03.2014 відповідно до Розпорядження 152-р прийняв до розгляду заяву відповідача щодо перегляду пунктів 3, 5 та 6 резолютивної частини рішення № 11-р/тк та розпочав провадження з перегляду пунктів 3, 5 та 6 резолютивної частини рішення № 11-р/тк. При цьому виконання пунктів 3, 5 та 6 резолютивної частини рішення №11-р/тк зупинив до закінчення його перегляду.
20.09.2016 АМК України за результатами перегляду пунктів 3, 5 та 6 резолютивної частини рішення № 11-р/тк прийняв рішення № 421-р про залишення без змін пункти 3, 5 та 6 резолютивної частини рішення № 11-р/тк.
6.5. Відповідач оскаржив рішення № 421-р до Господарського суду міста Києва.
30.01.2017 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/20933/16 про відмову в задоволенні позовних вимог КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та Вищого господарського суду України від 07.12.2017.
6.6. Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення АМК України від 20.06.2013 №11-р/тк, яким встановлено порушення антимонопольного законодавства з боку КП Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", є чинним та у встановленому законом порядку не скасовано.
6.6. Відповідач доказів виконання рішення Антимонопольного комітету України від 20.06.2019 №11-р/тк не подав, матеріали справи таких не містять.
6.7. АМК на підставі положень частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення строків сплати штрафу нарахував відповідачу пеню.
6.8. Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок АМК відповідно до якого нараховано пеню відповідачу, з урахуванням зупинення нарахування пені, у зв`язку із розглядом справ № 910/17431/13 та № 910/20362/13, дійшли висновку, з урахуванням частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що розмір пені становить 200 000,00 грн.
6.9. Загальна сума заборгованості складає 400000 грн, з яких 200000 грн - сума штрафів, накладених рішенням № 11-р/тк та 200000 грн - розмір пені, нарахованої відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
6.10. Відповідач доказів, що підтверджують сплати штрафу та пені суду не подав.
6.11. Компанією подано зустрічний позов про визнання дій тимчасової адміністративної колегії АМК щодо викладення неправдивих відомостей (висновків) у пункті 3 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 20.06.2013 №11-р/тк у справі №97/І-2012, посилаючись на те, що протиправність дій відповідача за зустрічним позовом полягала у внесенні в рішення №11-р/тк неправдивої інформації про те, що КП "Теплий дім" уклало із споживачами договори, що порушують їх права та інтереси, в той час як комунальне підприємство виконало рекомендації АМК щодо опублікування нового договору, який відповідає типовому договору, а тому справу на підставі частини третьої статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції" потрібно було закрити.
6.12. КП "Теплий дім" вважає, що АМК при прийнятті рішення №11-р/тк використав неправдиву інформацію, що призвело, на його думку, до неправомірного накладення штрафу та порушення його майнового права.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).