ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/1236/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020
та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020
у справі № 920/1236/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк"
до 1) Сумської міської ради
2) Виконавчого комітету Сумської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області
про стягнення 1.013.822,60 грн,
Учасники справи:
представник ПрАТ "Універмаг "Луцьк" - Хітько В. М.;
представник Сумської міськради - не з`явився;
представник виконкому Сумської міськради - не з`явився;
представник УДКС України у м. Сумах Сумської області - не з`явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" (далі - ПрАТ "Універмаг "Луцьк", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Сумської міської ради та Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - відповідачі), в якому, посилаючись на норми статті 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, на користь позивача 1.013.822,60 грн шкоди.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що шкода завдана позивачу внаслідок прийняття Сумською міською радою 20.06.2018 рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", яким неправомірно встановлено на 2019 рік для торгових центрів, універмагів та магазинів ІІ зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, дискримінаційну та незаконну ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.02.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, провадження у справі № 920/1236/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що спір між сторонами виник у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у цій справі має бути закрито.
3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини
3.1. Предметом розгляду даної справи є стягнення з міського бюджету міста Суми коштів у розмірі 1.013.822,60 грн, які позивач розцінює як шкоду, завдану незаконним рішенням Сумської міської ради про визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Розмір шкоди позивачем розраховано як різницю між сумою податку, сплаченою за ставкою, розмір якої був визнаний судом нечинним, та ставкою податку, яка мала бути застосована до позивача за період з 01.01.2019 до 01.10.2019 (дата набрання законної сили рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 480/631/19 про визнання протиправним та нечинним пункту 1230.1.1. рішення Сумської міської ради від 28.06.2018 №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми").
3.2. Звертаючись з цим позовом, позивач визначив свої вимоги як стягнення збитків, до складу яких відніс суми, сплачені останнім як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який по своїй суті на думку позивача, є надмірно сплаченим податком, оскільки ставка, за якою він був сплачений, визнана нечинною в судовому порядку.
3.3. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, визначення прав та обов`язків платників податків та зборів, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України, яким визначаються, зокрема, функції та правові основи діяльності контролюючих органів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.
Відносини, пов`язані із справлянням податків, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій.
3.4. У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов`язкових платежів (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 цього Кодексу).
Спір між учасниками спору виник у сфері публічно-правових відносин, такий підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17.
3.5. Позивач зазначав про те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 480/631/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, визнано незаконним, дискримінаційним та таким, що порушує права позивача рішення Сумської міської ради № 3577-МР від 20.06.2019 в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно 1,5% для власників торгових площ у м. Суми, місцезнаходження яких не зареєстроване в м. Суми. Тобто Сумським окружним адміністративним судом вирішено публічно-правовий спір, тоді як у межах господарської справи № 920/1236/19 позивачем заявлено вимоги виключно про стягнення коштів 1.013.822,60 грн, які є шкодою, згідно з частиною 1 статті 255 ГК України, а вимога про вирішення публічно-правового спору не заявлялася.
Суди відхилили названі доводи позивача, зазначивши про те, що вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин, як не змінює і обов`язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, що узгоджується з приписами ст. 2 ГПК України в призмі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 22.07.2020 ПрАТ "Універмаг "Луцьк" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, направити справу до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо продовження її розгляду.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про належність спору у цій справі до податкових відносин та помилково застосували норми пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
5.2. Сплачена позивачем сума податку на нерухоме майно у розмірі 1.013.822,60 грн на час сплати відповідала діючій ставці податку та позивач мав статус платника податку на нерухоме майно, вона не підпадає під визначення надміру сплаченого податку і не підлягає поверненню за правилами статті 43 Податкового кодексу України, відтак втрачені позивачем кошти у вищезгаданому розмірі згідно з частиною 1 статті 225 ГК України є шкодою, яка відповідно до статті 1175 ЦК України, частини 4 статті 47 ГК України повинна бути відшкодована відповідачами за рахунок бюджету міста Суми.
5.3. Про неможливість розгляду адміністративними судами позовів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, окремо від вимог вирішити публічно-правовий спір, неодноразово наголошувалося Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 та від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
5.4. Суди попередніх інстанцій порушили принцип диспозитивності, передбачений статтею 14 ГПК України, в частині розгляду справи в межах позовних вимог, викрививши позицію позивача та вказавши, що позивач вважає суму збитків надмірно або помилково сплаченим податком.
Наведене свідчить про неправильно встановлені судами обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного визначення спірних правовідносин, а також неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що є порушенням статті 236 ГПК України.
6. Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги
6.1. Сумська міська рада у відзиві заперечувала проти доводів, викладених у касаційній скарзі, просила суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, зазначаючи наступне:
- позивач вимагає повернути надлишково сплачені ним кошти у вигляді податку, але помилково ототожнює ці кошти з шкодою;
- внесення платником податків до бюджету надмірної суми коштів у вигляді податку не змінює їх правову природу для здійснення їх повернення у разі визнання нечинним рішення міської ради про встановлення розміру такого податку (в даному випадку - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);
- посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 та від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 не є релевантними, оскільки правовідносини у названих постановах не є подібними до правовідносин у цій справі;
- суди попередніх інстанцій вірно послались на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17;
- місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про те, що спірні правовідносини між сторонами у цій справі є публічно-правовими, а не приватно-правовими, у зв`язку з чим закрили провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Універмаг "Луцьк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2020 о 15:15.
21.09.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому міська рада просила доручити Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції.
Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2020 в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено у зв`язку з відсутністю в Господарському суду Сумської області технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції 24.09.2020 о 15:15.
7.2. Представник ПрАТ "Універмаг "Луцьк" в судовому засіданні 24.09.2020 підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.
Інші учасники у справі в судове засідання 24.09.2020 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Всі ухвали Верховного Суду у цій справі надсилалися на адресу учасників справи та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
7.3. За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 24.09.2020.
Враховуючи наведене, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників учасників, які не з`явились у судове засідання.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
8.1. Предметом розгляду у цій справі є вимога про стягнення шкоди, завданої позивачу внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування неправомірного рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Спірним є питання визначення підвідомчості цього спору господарській чи адміністративній юрисдикції.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що даний спір виник у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим провадження у цій справі має бути закрито. При цьому суди виходили з того, що зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов`язкових платежів (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України.