ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9176/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Огороднік К.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф., Ткаченка Б.О., Алданової С.О.,
від 20.05.2020
за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради
до Національного банку України
про стягнення 53 644, 59 грн
за участю представників:
від позивача - не з`явився,
від відповідача - Булгаков С.В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог.
У липні 2019 року Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного банку України про стягнення 53 644,59 грн, отриманих відповідачем з Державного бюджету України в якості компенсації виплаченого середнього заробітку працівникам, призваним у 2014 році на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/9176/19 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі є публічно-правовим і відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/9176/19 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020, а справу №910/9176/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Відповідачем у цій справі є Національний банк України, проте у спірних правовідносинах він не виступає як орган владних повноважень, а фактично є юридичною особою - роботодавцем, у той час як коло випадків, коли суб`єкт владних повноважень, до яких відноситься позивач, може звернутися до суду з позовом до юридичної особи, яка не є суб`єктами владних повноважень, є обмеженим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.
Національний банк України 05.06.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/9176/19.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права та безпідставно застосував норми статті 280 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №14/2006/17.
На думку скаржника, у цій справі правовідносини сторін належать до сфери публічно-правових відносин та у цих правовідносинах позивач, як суб`єкт владних повноважень, здійснював щодо відповідача публічно-владні управлінські функції.
Позивач в установлений Касаційним господарським судом строк відзив на касаційну скаргу не надав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/9176/19 закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, не є господарськими правовідносинами, та склалися в діяльності сторін як розпорядників бюджетних коштів, а відтак, спір у цій справі є публічно-правовим та віднесений до юрисдикції адміністративних судів.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що в даному випадку відсутні правові підстави для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 15 частини першої цієї статті регламентовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.