ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 290/33/19
провадження № 51-1545км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
засуджена ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисник Головня В.П.(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Головні В.П. в інтересах засудженої ОСОБА_1, на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, і касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області та представника потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Чорноуса А.А. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060150000376, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася та проживає в АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого ст. 118 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Головня В.П., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 та вичерпанням можливості їх отримати.
Свої доводи захисник мотивує тим, що винуватість ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом, умисел на вбивство ОСОБА_5 був відсутній, потерпілий загинув поза її волею, внаслідок несприятливого для нього збігу обставин (казусу). Зазначає, що суд першої інстанції не врахував показання обвинуваченої про обставини конфлікту з ОСОБА_5, в ході якого вона могла необережно поранити потерпілого, а також висновків судово-медичних експертиз про виявлення у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, які могли виникнути в термін та за обставин, на які вказувала обвинувачена під час проведення слідчого експерименту за її участю. Стверджує, що наведені у вироку докази стосуються лише фіксації характеру виявлених на трупі тілесних ушкоджень і механізму їх отримання, проте не наведено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 взяла ніж з метою вбивства ОСОБА_5 та умисно завдала йому тілесні ушкодження, бажаючи або свідомо допускаючи настання його смерті. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Указує, що в матеріалах провадження відсутні постанови про призначення групи прокурорів та слідчої групи. Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилковоговисновку про необережне вбивство потерпілого з метою захисту, оскільки ОСОБА_1 таких показань не давала та жодними доказами це не підтверджується.
У касаційній скарзі прокурорвиклав вимогу до Суду про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої ОСОБА_1 через м`якість.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії обвинуваченої на ст. 118 КК України. Стверджує, що визначальним в її поведінці було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, і тому її дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони. Зазначає, що апеляційний судне дав належної оцінки показанням самої обвинуваченої, з яких вбачається, що нападу з боку ОСОБА_5 не було, а навпаки обвинувачена намагалась завдати йому тілесні ушкодження сковорідкою. Указує, що апеляційний судне врахував, що ОСОБА_1 змінювала показання з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагалася приховати сліди злочину, не просила вибачення, потерпілі наполягали на суворому покаранні, проте їй призначене занадто м`яке покарання; в результаті незаконної перекваліфікації дій ОСОБА_1 фактично уникла покарання за вчинення умисного особливо тяжкого злочину.
У касаційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Чорноус А.А., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свої доводи представник потерпілихмотивує тим, що судом апеляційної інстанції не доведено перебування ОСОБА_1 у стані необхідної оборони. Зазначає, що апеляційний суд вказав на завдання обвинуваченій потерпілим сильних ударів у голову, проте матеріалами провадження це не підтверджується.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 13 жовтня 2018 року близько 02:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у кухні будинку за містом свого проживання в с. Химрич Романівського району Житомирської області, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин з колишнім співмешканцем ОСОБА_5, який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, будучи обуреною поведінкою останнього, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, зі значною силою завдала одного удару побутовим ножем в область розташування життєво важливого органу (серця) ОСОБА_5 та вбила його шляхом заподіяння проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини з ушкодженням серцевої сумки, верхньої полої вени, що супроводжувалось масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечою, призвело до гострої крововтрати та смерті ОСОБА_5 .
За ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційні скаргиобвинуваченої ОСОБА_1 та захисника Головні В.П.задоволено частково, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Позиції учасників судового провадження
Від представника потерпілих надійшло заперечення на касаційну скаргу захисника.
У судовому засіданні засуджена та захисник підтримали касаційну скаргу сторони захисту та заперечили проти задоволення касаційних скарг прокурора і представника потерпілих; прокурор подані касаційні скарги не підтримав.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За змістом касаційних скарг убачається, що скаржники, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просять дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено.
Доводи у касаційних скаргах про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність Суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до статей 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
За вимогами частин 1 - 3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.