Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 324/1203/16-к
провадження № 51-620 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Вараниці О.О. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах, на вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 11 червня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12016080320000528 щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселківка, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 11 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у висунутому йому обвинуваченні за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та виправдано за недоведеності вчинення ним даних злочинів.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 залишені без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що у період часу з 23:00 год 17 квітня 2016 року по 02:00 год 18 квітня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, зайшов у двір домоволодіння ОСОБА_3 у с. Інженерне Запорізької області, де вибив вхідні двері та проник до будинку. Під час пересування по будинку, був помічений власницею ОСОБА_3, після чого ОСОБА_1 здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, із застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я особи, а саме умисно наніс потерпілій не менше 23 ударів сокирою по голові, чим спричинив їй тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Після цього ОСОБА_1 заволодів належними потерпілій коштами в сумі 2000 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що:
- висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;
- судові рішення постановлені на показаннях свідків, які оцінені вибірково, не усунуті протиріччя в показаннях свідка ОСОБА_4, які вона давала в суді та під час слідства;
- суд у порушення вимог ч. 4 ст. 352 КПК України допитав у судовому засіданні батьків обвинуваченого як свідків, хоча вони були присутніми в суді в якості слухачів;
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідження доказів, чим порушив вимоги ст. 404 КПК України, а ухвала цього суду є невмотивованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу частково, зазначив, що доводи скарги стосовно неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Вважав, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст.ст. 404, 419 КПК України тому просив скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі прокурор по суті вказує на неповноту судового розгляду та не погоджується із оцінкою судом доказів. Проте, згідно зі ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 17 цього Кодексу ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
В судовому засіданні були досліджені усі докази, які прокурор вважав за необхідне надати суду для доведеності винуватості ОСОБА_1 . При цьому суд установив, що досудовим розслідуванням не було здобуто жодного прямого доказу, який би підтверджував, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено саме ОСОБА_1, не посилався на такі докази й прокурор під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності винуватості та право на захист.