Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №638/14734/19
провадження №61-23346св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_3,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 . В якості зустрічного забезпечення встановити для ОСОБА_1 заборону на вчинення дій, пов`язаних із використанням вказаної квартири шляхом зміни їхніх технічних чи конструктивних якостей, передачу спірних приміщень квартири у користування третім особам, вчинення інших дій, які у майбутньому можуть суттєво ускладнити власникові реалізовувати правомочності власника майна.
Заява мотивована тим, що у 1996 році ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на той момент був членом Молодіжного житлово - будівельного кооперативу "Незабудка", повністю виплатив вартість квартири
АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим став власником вказаного об`єкта нерухомого майна. Згодом, 19 березня 2014 року ОСОБА_5 на підтвердження свого права власності отримав свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Лагутіною С. В.
Заявник указувала, що перший внесок на придбання вказаної квартири, регулярні платежі, включаючи останній, були здійснені ОСОБА_4 під час перебування останнім у зареєстрованому шлюбі із нею, яка, ведучи із чоловіком спільне господарство, будучи офіційно працевлаштованою, брала участь у витратах, пов`язаних із сплатою первісного та усіх без виключення наступних платежів.
Заявник вважала, що дана квартира була придбана у зареєстрованому шлюбі, тому заявник на момент виплати повної вартості квартири кооперативу станом на 1996 рік також отримала право власності на зазначене майно на праві спільної сумісної власності.
Відчуження спірної квартири шляхом укладання договору купівлі - продажу, здійснене її колишнім чоловіком ОСОБА_4, без її згоди, порушує її права власності на вказане майно, а також ставить під загрозу права та законні інтереси осіб, які мешкають у зазначеній квартирі, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 .
Посилаючись на вказані обставини, заявник просила позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 вересня
2019 року у складі судді Грищенко І. О. заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріли справи не містять достатніх даних для забезпечення позову, обґрунтованих доводів заявником не надано. Обраний спосіб забезпечення позову може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння майном.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення заяви.
Заборонено відчуження квартири
АДРЕСА_1 , що належить на праві власності
ОСОБА_2 . У задоволенні решти заяви відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована доцільністю вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної квартири, яка на праві власності належить ОСОБА_2, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та є співмірними з заявленими позовними вимогами. Обраний вид забезпечення позову не перешкоджає користуватись ОСОБА_2 своєю власністю.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в застосуванні зустрічного забезпечення через відсутність правових підстав для задоволення заяви в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки заявником не доведено жодної обставини, яка б свідчила про можливість істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Зазначене у заяві майно, на яке пропонується накласти арешт, було придбано у травні 2019 року, жодного разу не виставлялося на реалізацію, що свідчить про відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Апеляційний суд залишив поза увагою, що на момент звернення до суду вже сплинув строк позовної давності за вимогою, щодо якої було подано позовну заяву.
Суд апеляційної інстанції порушив принцип пропорційності та не врахував положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також судової практики ЄСПЛ щодо цього питання.
Аргументом касаційної скарги також указано те, що власника спірного майна не було повідомлено про розгляд справи апеляційним судом, не було надіслано копію ні ухвали, ні апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.