Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 603/780/17
провадження № 61-9764св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, приватне підприємство "Землі Придністров`я", Монастирська міська рада, державний реєстратор прав на нерухоме майно Монастирської міської ради Савка Сергій Васильович,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватного підприємства "Землі Придністров`я", Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано недійсними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,16 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 6124255500:05:001:0091 та від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 6124255500:05:001:0090 за ОСОБА_2 .
У решті позову відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті у цивільній справі № 603/780/17 згідно ухвали суду від 22 листопада 2017 року у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6124255500:05:001:0091 та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124255500:05:001:0090 залишено в дії до набрання рішенням законної сили.
Стягнуто з Монастириської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 800,00 грн.
Стягнуто з державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 800,00 грн.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. задоволено частково.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст заяви
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, у справі № 603/780/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватного підприємства "Землі Придністров`я", Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок.
Заява мотивована тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 603/780/17 апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. задоволено частково.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року скасовано.
Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи нове рішення суд апеляційної інстанції всупереч статті 141 ЦПК України не змінив розподілу судових витрат.
Зазначала, що докази розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії договорів та квитанцій, подані до суду першої інстанції під час розгляду справи.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800,00 грн та судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено у справі додаткову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1 152,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року.
У решті заяви відмовлено.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) матеріали справи не містять, а тому підстави для стягнення вказаних витрат відсутні через їх недоведеність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі, стягнути із ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800,00 грн та судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
31 липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував статтю 137 та статтю 141 ЦПК України під час розгляду справи, а також не врахував висновку щодо застосування зазначених статей у подібних правовідносинах, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права та надав належну оцінку доказам у справі, а тому касаційна скарга є необґрунтованою.
На підставі викладеного просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 1 152,60 грн, що підтверджується квитанцією від 17 вересня 2019 року № 45 (т. 4, а. с. 108).
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.
Апеляційний суд вважав, що під час розгляду справи до закінчення судових дебатів ОСОБА_2 не подавала суду докази (договори, рахунки тощо) про понесені нею витрати на правничу допомогу та не робила про це відповідної заяви. Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) заявник не надавала.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не надала доказів розміру витрат, понесених на правову допомогу, та не робила до закінчення судових дебатів про це відповідної заяви.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 11 статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.